Ми всі, безперечно, розуміємо, що депутати Білоцерківської міської ради збираються на сесійні засідання в основному для того, аби розподілити бюджетні кошти для фінансування різних сфер життєдіяльності міста. Але суцільна абсурдність мотивацій для виплат із нашого спільного гаманця, яка «проштовхувалася» депутатським корпусом на позачерговому сотому засіданні 30 липня та їхні неправомірні рішення з ігноруванням судового адміністративного правочинства означили цю сесію, як безпрецедентну.
А що, так можна було?
Кожен із нас, перебуваючи в здоровому глузді і при пам’яті, розуміє, що живе в правовій державі, де має панувати Закон і виконуватися судові рішення. Однак відтепер у білоцерківців є привід для сумніву: чи стосується це всіх і кожного. Бо ж виявилося, що ніякий суд нашому місцевому органу самоврядування не указ. Депутатський корпус навіть не підтримав винесення міським головою Геннадієм Диким на розгляд порядку денного сесії питання з приводу рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 р. про поновлення на посаді секретаря Білоцерківської міської ради Вадима Кошеля.
Нагадаємо, що 15.11.2019 р. рішенням сесії Білоцерківської міської ради було звільнено з посади секретаря міськради Вадима Кошеля, а вже від 06.12.2019 року на його місце було призначено колишнього мера Василя Савчука. І хоча адмінсуд і визнав те звільнення безпідставним і неправомірним, місцеві депутати вирішили діяти всупереч судовій постанові. І на засідання сесії міської ради було винесено проект рішення депутата Олександра Ореховського про дострокове припинення повноважень секретаря БМР Вадима Кошеля. Мовляв, «ми з ним не хочемо працювати, він нас не підтримує». Певно, мались на увазі земельні оборудки, за які дійсно В. Кошель жодного разу не голосував.
Відтак, на зауваження начальника юридичного управління БМР Сергія Швеця, що згідно судового вердикту про неправомірність дій міської ради стосовно В. Кошеля та відповідно ст. 40 Кодексу законів про працю, звільненню підлягає інший, себто В. Савчук - депутати відповіли досить дивними контраргументами. Зокрема, Геннадій Джегур і Олена Шевченко нарікали, що окружний адмінсуд не прописав у своєму рішенні як звільняти В. Савчука, тож натепер у нас 2 начебто законних секретаря міськради, один із яких має піти. Зрозуміло, що всі ті інсинуації були вигадані просто для затягування часу повернення В. Кошеля на посаду та відшкодування йому коштів по зарплатні за вимушений прогул аж до наступних місцевих виборів. У підсумку, шляхом таємного голосування більшістю голосів все те беззаконня було ухвалено й В. Савчук залишився і при чужій посаді і при чужій зарплаті.
«Как хачу, так і гаварю»
У ході засідання було надано слово представнику перевізників міста, новопризначеному директору ТОВ «ТранСіті» Сергію Двірнику, котрий виступив із вимогою виплати компенсацій за перевезення пільгових категорій населення Білої Церкви з коштів міського бюджету. Спочатку пан Двірник слізно жалівся, що через карантинні вимоги брати пасажирів тільки на сидячі місця, транспортні підприємства ледь жевріють і перебувають на порозі банкрутства. Хоча, до слова, сам зізнався про наявність 106-ти приписів патрульної поліції його підприємству через переповненість салонів маршруток. Потім лоббісти інтересів приватних перевізників депутати Володимир Вовкотруб, Андрій Король, Ігор Гейло і Геннадій Джегур вимагали пожаліти водіїв маршруток, яких «ображають атошники» й таки наділити їх грошима.
Однак міський голова Г. Дикий наголосив, що компенсації з міського бюджету виплачуються тільки комунальним і державним підприємствам-перевізникам, де запроваджено облік пільговиків. Зокрема, відшкодування надходять: до КП «Тролейбусне управління» (в міському електротранспорті встановлено валідатори) і до Укрзалізниці (подає інформацію з прізвищами пасажирів, які скористалися пільговим проїздом). А от приватним фірмам не компенсує таку послугу зі свого бюджету жодне місто України, включно зі столицею. Тож порадив звертатися до Уряду й вимагати монетизації пільг, оскільки то є відповідальність держави.
В подальшому очільник «ТранСіті» мусив вислухати зауваження депутатів Олени Шевченко, Вадима Кошеля і Сергія Мартинюка про те, що приватні перевізники не виявляють зацікавленості в точному обліку пасажиропотоку, не встановлюють в салонах свого автотранспорту валідаторів, не видають квитків, та й обслуговують білоцерківців так «якісно», що лише множать кількість скарг. І вже зовсім «добило» С. Двірника нагадування заступника міського голови Олександра Поляруша про умови конкурсного відбору – безоплатно перевозити за рейс 3-х пільговиків та констатація, що вся ця «буря» здіймається спеціально під вибори. Розлючений директор «ТранСіті» кинувся в словесну перепалку, перескочивши для відновлення своєї впевненості на «магучій язик». І хоч був зупинений міським головою, перейти на державну мову категорично відмовився: «Как хачу, так і гаварю». Тому Г. Дикий вказав йому на вихід: «Ваше ставлення до депутатського корпусу, як і до пасажирів, ми вже побачили».
Захистити «ображеного» перевізника брався депутат Г. Джегур, намагаючись звинуватити міського голову в зриві транспортної реформи. Однак, почувши від міського голови нагадування про його власне кураторство транспортним питанням в якості заступника колишнього мера В. Савчука (коли в міських маршрутках, перероблених із грузових «Спрінтерів» навіть випростатися в повний зріст було неможливо, тим паче зайти інваліду чи батькам із дитячим візочком), як то кажуть, «сів у калюжу». І, знавіснівши, перейшов на особисті образи Г. Дикого. Слухати таке від начебто поважного й респектабельного депутата було дуже дивно. І зовсім незрозуміло: звідки така неврівноваженість психіки у людини, котра, на відміну від іншого, постійного «буяна» в міській раді, участі в бойових діях на Донбасі не брала, жила як сир у маслі, займала високі посади –і в місті, і в районі, і в різних партіях. Певно, палка жага знову повернутися у владні крісла спонукала опуститися до такої ганебної поведінки. Та чи допоможе?
Подайте, не минайте
На прохання депутата Ігоря Гейла на засіданні сесії було заслухано директора і головного тренера ФК «Біла Церква» Вадима Мандрієвського щодо питання фінансування команди. Не зважаючи на той факт, що футбол в усьому світі вже став престижною іграшкою багатіїв, аматорський клуб «Біла Церква», що теж належить приватному власнику, чомусь вирішив втрапити до 2-ї професійної ліги за рахунок міського бюджету. Для реалізації цього плану В. Мандрієвський просив міську раду надати до 5 серпня фінансові гарантії, а з вересня розпочати фінансування клубу, що вартуватиме від 500 тис. до 2 млн. грн. на місяць. Однак отримав лише категоричне «ні» від міського голови.
Г. Дикий не лише пояснив І. Гейлу і В. Мандрієвському очевидне - що міським бюджетом приватних інвесторів не фінансують, а й оголосив, що невдовзі в Білій Церкві буде створена муніципальна футбольна команда, тож розвиток цього виду спорту жодним чином не припиниться.
Наші гроші – для нашого міста
Під час засідання сесії очільник міста Геннадій Дикий нагадав депутатському корпусу про те, куди дійсно варто вкладати кошти міського бюджету, щоби вони працювали на користь всіх білоцерківців. Відбулося це під час його звітування про роботу Білоцерківської міської ради та виконавчого комітету за минулий рік.
Подаємо тезисно:
1. Мали на рахунках 1млрд. 900 млн. грн. і 60% всіх доходів надійшло у вигляді податків від фізичних осіб.
2. Прямі іноземні інвестиції в місто склали 45,9 млн.$ - найбільше в Україні.
3. Найбільше витрат у місті пішло на освітянську галузь – 619 млн. грн.
4. Друга за витратністю стаття бюджету – медична сфера, яка була профінансована на рівні близько 260 млн. грн.
5. 7, 4 млн. грн. було витрачено для соцдопомоги 2400 хворим білоцерківцям по програмі «Турбота».
6. В місті зменшилася в 2 рази смертність від автопригод через збільшення світлоточок, встановлення світлофорів, нанесення дорожної розмітки.
7. Виконано капітальний ремонт «Горбатого» мосту та дерев’яного мосту.
8. Розширено можливості Школи мистецтв №3 та музичної школи №2.
9. Відремонтовано бібліотеку-філіал №8, реорганізовану в громадський простір.
10. Створено новий дитячо-юнацький клуб за місцем проживання на масиві Піщаний.
11. Проведено за рік 180 спортивних змагань.
12. Відремонтовано 82 дороги, бульвари.
13. Створено рекреаційні зони на Таращанському масиві, острові Дитинства.
14. Оновлено Центральний пляж.
Після запитань (котрі, насправді, майже зовсім не стосувалися подій 2019 р.), поставлених депутатами міської ради Г. Дикому, звіт було взято до відома.
Докладніше зі звітом міського голови за 2019 р. можна ознайомитися на сайті Білоцерківської міської ради та з низки відеосюжетів про основні сфери життєдіяльності міста на офіційному YouTube-каналі міської ради (//www.youtube.com/channel/UCHXNEneGtYx0jMpYwiSY_PA/videos).
- Олена Литвинова
