Газета Копійка | Новини міста Біла Церква

Під покровом карантину

Поки білоцерківці скніли на карантині, потерпаючи від безгрошів’я й невизначеності свого майбутнього, поки кисли душами, плутаючись у датах і днях тижня й не відслідковували новин, міська рада активно засідала, працювала й приймала рішення. Але кожному, хто, сидячи вдома, таки подивився 15 травня трансляцію багатогодинного засідання позачергової 96-ї сесії БМР, напевне було не заздрісно, що люди онде збираються разом, кворумом у 37 голосів, і працюють. А майже весь той час було глядачам дуже прикро. І гірко, що через кляту пандемію заборонено руками обличчя торкатися. Бо  так же ж хотілося потерти очі, аби переконатися, що то не мара, а дійсність і більшість депутатів міськради, сховавши обличчя за медичними масками, без сорому й вагань, вперто й цілеспрямовано роблять все можливе, аби нашкодити місту та його жителям.
 

Що дозволено Юпітеру – не дозволено бику

Цей крилатий латинський вислів, як постулат подвійних стандартів, коли щось дозволяється людині чи групі людей і зовсім необов'язково - усім іншим, влучно описує щонайперший процес обговорення порядку денного 96-ї сесії. Дарма, що на розгляд сесії й так було винесено аж 292 питання, депутатська більшість настояла на розгляді ще цілого ряду додаткових. І зауваження головуючого, міського голови Геннадія Дикого, що розглядати із голосу, без попереднього ознайомлення й оприлюднення документів – це свавілля й порушення законного порядку, їх не зупинило. Атож, «протиснуті» питаннячка стосувалися комунальної земельки. А ця депутатська каденція вже неодноразово «вляпувалася» в історію її дерибану. Так що їм не вперше. І не страшно. 
 
Натомість депутатський корпус чомусь дуже злякала діяльність виконавчого комітету міської ради, який в умовах надзвичайної ситуації змушений збиратися в авральному порядку й оперативно реагувати на виклики стану пандемії, потреби міських лікарень, транспортне сполучення, рішення Кабінету Міністрів України, тощо. Тож такі обранці білоцерківців, як А. Король, Г. Джегур, В. Вовкотруб, А. Лєонов, В. Бабенко виступили «проти» своєчасного проведення засідань виконкому, бо ж бачте, вони не в змозі контролювати прийняття екстрених рішень, які ухвалюються більшістю голосів, а не поіменно й відбуваються без відеофіксації. Мовляв, з голосу – зась, спочатку треба всі проекти рішень оприлюднювати й нікуди не квапитися. Певно, їм байдуже, що від цих рішень залежать людські життя. Як і байдуже було  на роз’яснення керуючої справами міськради А. Олійник, що згідно чинного законодавства, оперативні ухвали виконкому не потребують попереднього оприлюднення.  Тож  депутат А. Лєонов, за підтримки своїх однодумців, висунув вимогу проводити оперативні засідання за чином планових і під відеокамеру. Довго й нудно, тремтячим голосом зачитував він своє звернення, аж поки не добалакався аж до звинувачень міського голови в «узурпації влади».  На цій інсинуації його, нарешті, було зупинено.  Не витримав завжди зазвичай спокійний і виважений депутат М. Дашкевич. Його обурений виступ зігнав таки Лєонова з трибуни. Бо ж не мав він відповіді на питання колеги: «Ви самі вірите в те, що кажете? В сесійній залі знаходяться 5 членів виконкому. Кого з них узурпували? Навіщо паскудство розводити, я не розумію?» 
 

Після нас – хоч потоп

Ще одна крилата фраза, яка позначає самовбивчу й недалекоглядну політику, здійснену проти інтересів народу, так само влучно схарактеризувала позицію більшості білоцерківських депутатів міськради під час розгляду величезного блоку земельних питань. До прикладу:
- якщо землю в оренду просять 3 білоцерківських ОСББ – відмовити; 
- Національний Банк України – не підтримати; 
- формування нової ділянки під забудову для парафії Української Греко-Католицької Церкви (в якої відібрали ту, що раніше була надана рішенням сесії і куди вже була вкладена велика кількість коштів вірян) – не погодити.
 
Зате:
- «наливайці» на розі Митрофанова-Леваневського – сервітут продовжити; 
- приватним підприємцям, що посеред житлової забудови перетворили свої  МАФи в капітальні споруди й наразі мають намір будувати літні майданчики ( себто ті ж самі «наливайки») – дозвіл надати; 
- особу, котрій заманулося захопити 2 ласих шматка в рекреаційній прибережній зоні поблизу Таращанського мосту – підтримати.
 Для такої «касти» депутатам землі не шкода. Як і для громадянина Російської Федерації, котрому було надано 2 земельних ділянки на Залізничному селищі – мовляв, не можна не дати, на тій землі його власність знаходиться. То тільки учасникам АТО ділянок ніяк не вистачає. А з кого зиск є – тим не відмовляють.
 
Ну, що ж. Залишається надія на «вето» міського голови, яке він пообіцяв накласти на весь той депутатський шабаш беззаконня. І на те, що ми, білоцерківці, на майбутніх виборах справдимо  слова - «після нас». І більше такого «рішалова» в стінах нашої міськради не допустимо. 
- Олена Литвинова