kopiika.com.ua

За межами... розуміння

Переглядів: 44Коментарі: 0
За межами... розуміння  Власні кордони є в людей, у населених пунктів, у держав. Мудрий вислів: «Твої особисті кордони завершуються там, де починаються кордони іншого». Таким уже є принцип демократії. Але ми, напевно, ще довго будемо «рубати хвости» тих проблемних питань, які лишилися ще з радянських часів. Адже виявляється, що важливі ділянки меж міста Біла Церква, які було законно зазначено ще наприкінці 60-х років, чомусь досі не внесено в Держгеокадастр. 

Жадібність окремих сільрад меж не має. Але є межі міста Біла Церква. 
Із цим треба рахуватися.
Коли йдеться про суперечки навколо земельних ділянок, то жартома пригадується класичне Кайдашеве – «То наша грушка!..» Але водночас рівень напруги зростає, тому що це актуальні сьогодні спірні питання законодавчого процесу навколо теми продажу землі в Україні. 
 
Напевно, багато білоцерківців встигло побачити відео в соціальних мережах, де білоцерківський міський голова Геннадій Дикий обурювався незаконністю рішення Шкарівської сільської ради виділити в приватні руки кілька земельних ділянок, які відносяться до комунальної власності білоцерківської громади.
 
Ішлося про те, що наприкінці 2019 року Шкарівська сільрада виділила п’ять земельних ділянок (по 5 соток кожна) прибудинкової території білоцерківських мешканців – для ТОВ «Технопарк-2018». Як стало відомо, тут планувалося будівництво об’єктів торгівлі. Це при тому, що тут же проходять міські комунікації – труби тепло- і водопостачання, енергетичні мережі. Цими діями було зухвало порушено не один пункт законодавства України.
 
«Спільно з місцевою прокуратурою за останні три роки ми повернули до комунальної власності близько 20 таких ділянок. Це близько 10 гектарів землі. Будемо відстоювати комунальну власність!» – наголошує міський голова, акцентуючи на тому, що юрвідділ Білоцерківського виконкому готує чергову низку судових позовів.
 
Якщо говорити про історію питання, то намагання «претензій» на власність білоцерківської громади структурами Білоцерківського району тривають ще із середини минулого століття.
 
Розповідає юрист БМР Альона Геращенко: «Протиправні дії були ще в 1995 році. Вони не мали права не враховувати Генерального плану міста, ТЕО, проектів планування забудов та рішення про адміністративні межі міста від 1968 року. Більш того, колишній міський голова Г. Шуліпа в районних «польових актах» написав, що він не погоджується з таким рішенням, тому що не врахована межа міста. 
 
Що мало відбутися? Вони мали відкоригувати межу. Натомість ці неузгоджені проекти подаються на затвердження Білоцерківської районної ради, де й були проголосовані. Була необхідна стадія затвердження ще на обласному рівні, але вони цей етап «обійшли». І в «смутні часи», коли розвалився Союз, до служби Держгеокадастру були внесені ці документи. При цьому законні межі міста не було враховано. Згодом оновлений Держгеокадастр без перевірок вносить районні відомості до ДЗК, не враховуючи попередніх даних про місто».
 
Таким чином була створена ситуація, яка постійно провокує виникнення незаконних операцій із земельними ділянками. 
 
Звичайно, службам Держгеокадастру необхідно внести правки про справжні межі міста, відповідно до документів, які визнані судом. Лише тоді боротьба юристів Білоцерківського виконкому не буде схожою на боротьбу з вітряними млинами.
 
А тепер починається найцікавіше. Виявляється, в попередніх (законних, визнаних судом!) документах зазначено, що до меж міста Біла Церква входили й території мікрорайону Гайок. Затверджені документами від 1961 року землі мікрорайону Гайок на законних підставах входять до меж міста. Тим не менш, Фурсівська сільрада чомусь вирішила розробити свій Генплан. Тому може роздавати території й рубати там дерева?..
 
Так само, як і землі, на яких розташоване підприємство «Росава». Хоча, пам’ятаєте, нам багато років розповідали, що ці мікрорайони місту «не належать»… Ще один яскравий факт: навіть згідно з документами від 1995 року, «промзона» підприємства до Генплану Шкарівської сільради не ввійшла. Однак це не заважає їм зараз розпоряджатися цими землями. 
 
Жадібність не має меж, тож на що ще претендує Шкарівська сільрада? Ще на кілька ділянок на масивах Піщаному й Таращанському! У результаті того факту, що сільські ради мають на руках два документи – нові Генеральні плани, які вони розробили у 2015-2016 роках без врахування меж міста (по суті – на території міста Біла Церква), та їхні Проекти формування. Виявляється, що Шкарівка за рахунок міста збільшила свою площу в п’ять разів! А Фурсівська сільрада у свій Ген-план не включила мікрорайон Гайок, проте включила ці землі… у проект землеустрою. 
 
За словами юристів міськвиконкому, цей проект земле-устрою було скасовано судом, але це не заважає Фурсівській сільраді продовжувати розпоряджатися цими землями.
 
Подібну «атаку», уже з боку Терезинської сільради, місто витримує з 1966 року – сільрада претендує на міську територію, де розташована Білоцерківська птахофабрика. І, взагалі, їхній затверджений Генплан схожий на карту Мальдивських островів, де немає суцільної лінії…
 
Хочеться також зауважити, судячи за законними документами 1958 року, що села Роток, Заріччя Білоцерківського району були «включені до смуги міста Біла Церква». 
 

«…А чия земелька-то буде?»

Історія із 40-річним стажем сьогодні має часто печальні наслідки. І багато років ці історії замовчувалися (адже це було більш схоже на безгосподарність!). 
 
Начальник управління регулювання земельних відносин Олег Усенко підкреслює, що сучасний період характеризується постійними судовими позовами та процесами. «Щодо масиву Піщаного два роки тому були подані позови – і суд підтвердив незаконність передачі одина-дцяти(!) земельних ділянок у приватні руки під садівництво, сільське господарство. Це було передано навіть не через Шкарівську сільраду, а через Держгеокадастр. Землі були повернуті у власність громади.
 
Дві земельні ділянки були також продані підприємцям Білоцерківською РДА – як землі Фурсівської сільради. Суди щодо цих ділянок відбулися, і території також були повернуті до власності білоцерківської громади».
 
Що ж, процес постійної боротьби за землі комунальної власності громади Білої Церкви триває. 
 
Більш конкретно про ділянки на масиві Леваневського, про які розповідав міський голова, розповів начальник юридичного управління БМР Сергій Швець: «Працівниками структурних підрозділів у січні 2020 року був виявлений факт реєстрації наприкінці 2019 року права власності Шкарівською сільрадою на 5 земельних ділянок, які знаходяться на масиві Леваневського. У подальшому приватні ділянки були передані в оренду приватному підприємству. Щодо двох ділянок навіть встигли оформити оренду на 10 років під торгові об’єкти. 
 
Загалом, дії Шкарівської сільради порушили ряд актів законодавства України. На сьогодні можемо говорити, що дві з ділянок – уже у власності міста. Триває судовий процес, а також надіслано – наші звернення до державного кадастру, правоохоронних органів за фактами порушень. Юристи управління разом із міською прокуратурою направлять позови. Цю ганебну протиправність ми доведемо. Щодо меж міста, то, будьте певні, вони існують – і на це є документи й низка судових рішень». 
 
Варто зазначити, що з року в рік на судові тяганини витрачаються значні суми, які могли би бути витрачені на розвиток міста.
 
Децентралізація, можливо, певним чином нівелює питання кордонів між населеними пунктами в межах однієї ОТГ. Але, з одного боку, кожен населений пункт має свої встановлені межі. А з іншого боку, наприклад, саме зі Шкарівською ОТГ Білій Церкві варто чітко позначити межі. І «дружити» тоді, коли всі «цукерки справедливо поділені». Тим паче, що є карти й документи, які підтверджують незаконність і навіть зухвалість претензій на землі білоцерківської громади. Коли будуть внесені законні правки в усі карти Держгеокадастру про межі Білої Церкви, тоді менше буде й спокуси виділяти земельні ділянки з порушенням прав нашої громади. Певно, прийшов час встановлювати історичну справедливість.
—  Наталія Вереснева