kopiika.com.ua

Спаса в нас відзначають аж тричі! Канонічні традиції й народні обряди

Переглядів: 21Коментарі: 0
Спаса в нас відзначають аж тричі! Канонічні традиції й народні обряди

З приходом серпня, місяця збору врожаю,  українці тричі ходять до церкви з кошиками, освячуючи дари літа на подяку Господу й надію на спасіння. Згадаймо Шевченкове: «У Межигірського Спаса тричі причащалась». 

На жаль, «дякуючи» В. Януковичу, ми назавше втратили свою святиню – величний козацький Межигірський монастир, і Батько наш давно ліг у Чернечу гору, але традиція святкувати три великі релігійні свята – Медовий, Яблучний і Горіховий Спас – передається в нас із покоління в покоління ще від стародавніх часів Київської Русі.
Власне, слово «Спас» пов’язане з Ісусом Христом, якого називають Спасителем. Саме Йому Православна церква й присвячує ці свята. Однак в Україні християнські традиції вшанування Спаса ввібрали в себе також і давньослов’янські язичницькі обряди та звичаї, пов’язані із циклами садово-городніх робіт. Вони настільки тісно переплелися, що вже й не відділити «зерно від полови». Та, може, і не треба – так святкувати цікавіше й готуватися до свят приємніше. Але розуміти різницю між канонічним та обрядовим дійствами таки варто. Тому пропонуємо читачам нашої газети основну інформацію про головні свята останнього літнього місяця з коментарем священнослужителя – настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Озерна ієрея Андрія Дацка.

Перший Спас – на воді стоять

Перший Спас, який традиційно святкують українці, цьогоріч відзначатимуть у день виходу газетного номера – у середу, 14 серпня. Це одне з найпоетичніших і найшанованіших свят нашого народу, з якого й починається низка літніх Спасів. Тому має багато назв – Медовий, Маковий (Маковія), він же Мокрий, або Спас на воді. 
У стародавніх літописах зазначено, що саме в серпні князь Володимир Великий хрестив Київську Русь у водах Дніпра. Ось чому перший Спас у народі часто називають Мокрим, Спасом на воді, і святять у церквах воду. А ще (за переказами) цього дня в давнину, саме в розпал страшної епідемії, жителі Константинополя з храму Святої Софії винесли частинку Хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос, та освятили водойми й колодязі. І сталося диво: хвороба, яка скосила тисячі життів, відступила. З того часу вважається, що купання в річці або озері 14 серпня має особливі цілющі властивості, змиває гріхи й додає сил. 
У церквах і православних храмах освячують і мед, звідси ще одна назва свята – Медовий Спас. Саме в цей час вулики вже заповнені вщерть, тож люди несуть до церкви свіжо- зібраний мед і підрізані стільники, щоб освятити їх під час урочистої літургії. Українці вважають, що, з’ївши першу ложку освяченого меду, потрібно загадати бажання і воно обов’язково збудеться.
А найвідоміша народна назва цього православного свята – Маковія. Християни цього дня під час служінь у храмах згадують про мученицьку смерть за віру семи братів Маккавеїв. Але саме до свята врожаю Маккавеї відношення не мають. Просто із 14 серпня на полях починали збирати мак і пекти пироги з цією смачною начинкою. Цього дня освячують також і букет-«маковійчик» з голівками маку, квітами та зіллям (м’ята, чебрець, волошка, любисток, деревій). Люди вірять, що букет, освячений на Маковія й залишений висихати за іконою, принесе родині здоров’я й благополуччя.
У народі кажуть, що Перший Спас – це проводи літа: «Прийшов Спас – пішло літо від нас». Цього дня починають відлітати ластівки.
Щодо канонічного трактування, то отець Андрій Дацко пояснює значення свята так:
- Назви свят, як-то Горіховий, Яблучний, Медовий, навіть не в народі придумано, а етнографами, котрі збирали свідчення про традиції святкувань. У народі був один Спас – 19 серпня. Лише дуже локально часом свято Маковія 14 серпня називали малим Спасом. Православна церква ж у перший день Успенського посту, 14 серпня, відзначає Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, або Свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці. 
Також ушановується пам’ять семи мучеників Маккавеєвих Старого Заповіту: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Алима й Маркела, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. Вони були поборниками істинної віри, відмовлялися поклонятися ідолам і за наказом царя Антиоха довгий час піддавалися тортурам  (їм вирізали язики, відсікали пальці на руках і ногах, здирали шкіру з голови й живими пекли на розпечених сковородах). Потім їх було страчено. 
Мощі семи святих мучеників Маккавеїв зберігаються в базиліці апостола Андрія в Кельні (Німеччина). Мощі Соломонії – у стамбульському Соборі Святого Георгія.

Другий Спас – яблука їдять

Преображення (Спас на горі) – Другий, Великий, Яблучний Спас – припадає на понеділок, 19 серпня, і бере витоки з язичницького свята настання осені. «Із Спаса, Преображення, погода преображається», – кажуть у народі.
За традицією східних слов’ян Преображення називається Другим, або Яблучним Спасом. Народну назву свято отримало через те, що до цього часу в садах повністю дозрівають яблука та інші фрукти. Люди починають збирати урожай, а перші плоди віруючі завжди приносили в храм для освячення як свою жертву Богу. Святять виноград, яблука, груші, сливи та іншу садовину, випічку з яблуками, хліб, хрін, сіль, колоски пшениці. Жінки кладуть у кошик вишиті заздалегідь особливі, «спасівські», рушники.
Вважалося, що до Другого Спаса не можна їсти яблука, бо саме цим фруктом змій спокусив Єву й так скінчилося райське життя перших людей. Особливо суворо дотримувалися цієї заборони жінки (інакше можна прийняти на себе гріх праматері Єви), а також люди, у яких коли-небудь помирали діти – тоді «в раю дитятко яблучком обділять».
Великий Спас – третій за ліком день, коли прийнято поминати померлих (перші два – Страсний четвер і Зелені свята). Заведено ходити на кладовище, вживати обрядові страви: солодку випічку, пироги та вареники з яблуками, печені яблука, узвар і компот.
Після прийняття православ’я Церква пов’язала свято Яблучного Спаса з торжеством Преображення Господнього. Так Другий Спас отримав ще одну назву – Спас на горі.
Отець Андрій зазначає, що православні святкують у цей день Преображення Господнє:
- Це одне з найбільших свят, яке входить у дванадцятку найшанованіших. Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матфея (17: 1-6), Марка (9: 1-8), Луки (9: 28-36). Воно встановлене в пам’ять події, коли Господь наш Ісус Христос піднявся помолитися разом з учнями Петром, Яковом та Іоанном на гору Фавор. Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він «преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло». Тоді учням Христа, апостолам, відкрилося світло й слава Божества. І з’явилися перед ними старозавітні пророки – Мойсей та Ілія. А Мойсей жив за 1600 років до Різдва Христового, пророк Ілія – за 900 років. 
У день Преображення апостоли бачили їх живими, а отже побачили й підтвердження слів Господа Ісуса Христа: «Хто вірує в Мене, має життя вічне» (Ін. 6:47). Потім їх осінила світла хмара й вони почули з неї голос, який говорив: «Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте». Преображення – явлення Сина, під час якого Отець свідчить голосом зі світлої хмари Святого Духа, – є одкровенням усіх іпостасей Святої Трійці.

Третій Спас – на зелених горах полотна продають

Завершується цикл свят Третім Спасом – Хлібним, або Горіховим, чи Полотняним. Будемо святкувати його в четвер, 29 серпня, після завершення Успенського посту (14 – 27 серпня).
До Третього Спаса, як правило, закінчували жнива, і цього дня наші прабабусі пекли хліб та пироги з борошна нового врожаю: «Третій Спас хліба припас». Тому й називають цей Спас Хлібним. Інша назва, Горіховий, пов’язана з початком збирання врожаю горіхів, які на цей час саме достигають. А після жнив влаштовували ярмарки, на яких необхідно було традиційно запастися полотном, тому той день ще називали Полотняним Спасом.
Це був єдиний зі святкових Спасів, коли можна було не відмовлятися від роботи, адже цей день здавна вважався часом збору врожаю і підготовки до осені. За традицією в день Горіхового Спаса до церкви йшли аж у обід, щоб освятити кошик з горіхами, хлібом і пирогами з нового зерна, яблуками, виноградом та медом. Цього дня не можна було відмовляти в їжі й допомозі нужденним і мандрівникам. А ще наші предки побоювалися на Горіховий Спас ходити в ліс без оберега, бо там гуляла вольницю нечиста сила.
Насправді ж, як зазначає ієрей Андрій, поширені назви цього величного свята не мають нічого спільного зі справжньою історією, пов’язаною з виникненням першої ікони Ісуса Христа – 
Спас Нерукотворний.
- Згідно з канонами Православної церкви, цей день знаменує перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Господа нашого Ісуса Христа.  Історія виникнення цього свята записана у Священному Переданні. У той час, коли Ісус Христос проповідував, був такий правитель Едеси на ім’я Авгар, який страждав на проказу. Він чув, що Ісус Христос зціляє хворих. Правитель увірував у Нього і послав свого живописця для того, щоби той написав ікону Ісуса Христа, від якої мав надію зцілитися. 
Художник знайшов Ісуса, але той був оточений натовпом, тому списати з нього ікону ніяк не вдавалося. І тут Ісус Христос раптом покликав його по імені й сказав, щоби він приніс полотно. Коли  художник подав йому той рушник, Христос умився й утерся. Образ Ісуса Христа відбився на полотні. Живописець заніс цей Образ до правителя, і той зцілився від тяжкої хвороби.
Таким чином у Православній церкві з’явився нерукотворний Образ Господа нашого Ісуса Христа, відомий як Мандиліон з Едеси. Він став першою в історії іконою. Також цей нерукотворний Образ не один раз рятував Едесу від нашестя чужинців, допомагав жителям. 
А коли місто Константинополь стало православним центром, то в 944 році за наказом імператора Костянтина нерукотворний Образ було перенесено туди. Зараз він зберігається в Папській захристії Сикстинської капели у Ватикані. Звідси й інші назви свята – Полотняний Спас, Спас на полотні, Нерукотворний Спас. Тому не слід підміняти поняття. Треба йти до храму не для того, щоби посвятити яблука чи горіхи, наприклад, а щоб очистити душу від гріхів, покаятися, стати добрішим і милосерднішим. Ставити у своєму житті Бога на чільне місце. Покладатися на Нього. 
І по вірі вашій нехай буде вам!
— Підготувала Олена Литвинова