kopiika.com.ua

Що не так із новим Трудовим кодексом?

Переглядів: 38Коментарі: 0
Що не так із новим Трудовим кодексом?  Ще напередодні новорічних свят Урядом України та нардепами від монобільшості у Верховній Раді були зареєстровані проекти законів про працю, що мають наразі замінити  собою застарілий, ще брежнєвський КЗпП 1971 р. У турборежимі, без публічного обговорення з громадськістю й профспілками, відмовившись від допомоги Міжнародної організації праці, Зе-команда  вирішила модернізувати трудове законодавство, аби включити в нього новітні форми праці (фрилансинг, аутстафінг, аутсорсинг) та простимулювати бізнес дуже простими й дешевими умовами відкриття та закриття робочого місця. 

 

«Хочемо, щоби мільйон нових робочих місць було створено в Україні протягом 5 років», — заявила голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.
 
Тобто «молода команда» прагне зробити, яккраще: розширює можливості тих, хто дає роботу. Але виходить у неї, як завжди – черговий «зашквар» через розбалансованість відносин між роботодавцем і працівником. Бо ж подані до розгляду парламенту законопроекти трудової реформи (№2708 «Про працю»; №2681 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності професійних спілок)»; №2584 «Про внесення змін до КЗпП щодо додаткових підстав для звільнення» та ін.) містять норми, що суперечать чотирьом статтям Конституції України (ст.3, 22, 43, 48), понад 60 ратифікованим Україною конвенціям МОП, звужують права й гарантії найманих працівників та нівелюють роль профспілок у захисті їхніх трудових прав. 
 
Попри все, міністр економіки Тимофій Мілованов вважає, що саме так Україна має «переходити до нормальних ринкових правил». А в партії «Слуга народу» вихваляються, що створили ліберальні, навіть дуже ліберальні закони. 
 
І дійсно, для роботодавців вони ліберальні. Умови для ведення бізнесу значно покращуються. Зокрема, тиждень тому набув чинності підписаний Президентом В. Зеленським закон «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтере-си роботодавців України)», за яким штрафи роботодавцям за неоформленого офіційно працівника або оформлення його на неповний робочий день (хоча він фактично працює повну зміну); за відмову виплачувати мінімальну зарплату працівникам, призваним на військову службу; за невиплату страхових внесків і податків із зарплатні працівника, – замінять письмовими попередженнями та незначними штрафами.
 
На черзі – ухвалення проекту №2708 «Про працю», уся суть якого зводиться до двох параграфів: 1 – роботодавець завжди правий; 2 – якщо не правий, – дивись параграф 1. Тобто наймані працівники потрапляють в умови «дикого капіталізму», прирікаються на трудове рабство й безправ’я. І захистити їх буде нікому, оскільки цим законом профспілки позбавляються повноважень сторони соціального діалогу.  Генеральний секретар Міжнародної конфедерації профспілок (ITUC) Шаран Барроу зазначає: «Уряд України стоїть на боці олігархів та багатонаціональних корпорацій і виступає проти працівників, громадськості та профспілок. Ми засуджуємо такі нерозсудливі порушення своїх міжнародних зобов’язань, через які країна ризикує втратити важливу підтримку в Європі та у світової спільноти».
 

Найскандальніші положення трудової реформи

Під гаслами сприяння розвитку бізнесу та залучення інвестицій наша нова влада пропонує:
1. Спрощене звільнення працівників у будь-який момент (навіть коли вони у відпустці чи на лікарняному) за бажанням роботодавця. 
2. Короткострокові індивідуальні трудові договори (що не передбачають відпустку); договори з нефіксованим робочим часом (від 8 годин на місяць, працівник виконує роботу за умови її надання роботодавцем, що може відбуватися не постійно).
3. Переведення працівника на інше робоче місце без його згоди.
4. Відміна вимог виділяти не менше 4% робочих місць для людей з інвалідністю.
5. Упровадження понаднормової роботи без законодавчих обмежень, яка оплачуватиметься в 5 разів нижче, ніж раніше.
6. Законодавча фіксація лише 1 вихідного дня протягом тижня.
7. Скасування державної гарантії мінімальної зарплати на рівні не нижче прожиткового мінімуму.
8. Скасування деяких соціальних гарантій працівникам та зниження захисту матерів з малими дітьми, що ще більше полегшує їх звільнення.
9. Працівникам зі шкідливими умовами праці не гарантуються додаткові відпустки.
10. Фактична ліквідація профспілок як органу колективного захисту працівника.
 
Скрушно хитаючи головою, інертна частина українського суспільства лише констатує: уже давно тим, хто працює на приватний бізнес, так і ведеться. Але ж фіксувати дискримінацію на законодавчому рівні – то лише знижувати мотивацію найманих робітників та збільшувати масштаби трудової міграції українців за кордон. Саме тому активна громадськість нині згуртовується у велелюдний протестний рух, вимагаючи зупинити політику антисоціальних реформ та відкликати згадані законопроекти. Очолюють противників ідеології «покірний раб – найкращий працівник» представники Федерації профспілок України. Активні й дієві білоцерківські профспілки теж не мовчать.
 

Реакція білоцерківських організацій

Валентин Чепурченко, голова Білоцерківської міської організації профспілки працівників освіти і науки України: «Поспішними та невиваженими змінами законодавства про працю профспілки, соцстрахування та соціальний діалог Уряд змушує освітян до протестних акцій. Так, 15.01. 2020 р.
Білоцерківська міська організація профспілки працівників освіти і науки України взяла участь у пікетуванні  Комітету соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради під час розгляду законопроектів, які погіршують права й гарантії працюючих і позбавляють профспілки їх представництва на захист найманих працівників. 16.01.2020 р. ми теж були присутніми в Києві на Профспілковому віче, де в Жовт-невому палаці разом із представниками понад 60 тис. первинних профорганізацій напрацювали резолюцію з вимогою зупинити процеси законодавчого руйнування трудового законодавства, яку відразу передали до Офісу Президента, Верховної Ради й Кабінету Міністрів. 
 
30.01.2020 р. у Києві білоцерківські освітяни долучилися до масштабної солідарної акції протесту профспілок міста Києва та Київської області «Хвиля гніву», що відбувалася біля будівлі Кабінету Міністрів України на вул. Грушевського. Разом із іншими учасниками ми висловили своє рішуче «НІ!» проекту Закону України «Про працю» №2708 та низці законопроектів, що, усупереч Конституції України й міжнародним актам, руйнують трудові гарантії українських працівників.
 
Тамара Кошевич, голова Білоцерківської міської організації профспілки працівників охорони здоров’я України: «Наші медики теж підтримали протестний рух особистою участю. Адже стан галузі охорони здоров’я й на сьогоднішній день викликає велике занепокоєння. Оптимізація з реорганізацією білоцерківських мед-закладів, низька середня зарплатня (у лікарів – 7-8тис. грн, у персоналу середньої ланки – 4,5-5 тис. грн) уже й так викликали хвилю від’їзду наших кращих фахівців до європейських заможних країн. А нововведення Уряду з нехтуванням компенсації за шкідливість (рентгенологам, інфекціоністам, фтизіатрам тощо), понаднормова праця, зменшення соціального захисту жінок із дітьми та ін. ще більше загострюють ситуацію. 
 
Працівники охорони здоров’я не згодні коритися закону «працюй скільки скажуть – заробиш, що дадуть». Тому на Всеукраїнському віче профспілок спільний представницький орган всеукраїнських об’єднань вирішив звернутися до владних структур з вимогами:
1.  Зупинити процес руйнування представниками їхньої політсили трудового законодавства й системи державного соцстрахування.
2.  Відкликати з Верховної Ради недопрацьовані проекти законів.
3.  Запросити технічну місію експертів Міжнародної організації праці для надання консультативної допомоги.
4.  Розпочати діалог «уряд-роботодавці-профспілки» задля спільного напрацювання нового законопроекту в повній відповідності до Конституції України та вимог профспілки.
5.  Засудити антисоціальні дії міністра економіки Т. Мілованова та ініціювати відкликання з посади голову Комітету з питань соцполітики Г. Третьякову за провокування соціальних збурень.
 
Білоцерківська міська координаційна рада профспілок звернулася також до народного депутата М. Бабенка, а учасники зборів профактиву міста (із чисельністю понад 17 тисяч членів профспілки) надіслали звернення до Білоцерківської міськради з проханням підтримати ініціативу віче профспілок і переконати владу в її слушності. 
 
Володимир Зінченко, голова Об’єд-наної комітет-профспілки №3 м. Біла Церква: «Ми представляємо інтереси працівників ЗСУ - військових частин та установ Білоцерківського гарнізону. Міністерство оборони дотримується правил і норм трудового законодавства. Саме тому і на рівні Центрального комітету профспілки, і на місцях ми вивчали питання про запропоновані Урядом нововведення. Тож маємо свою думку із цього приводу. 
 
Нам сьогодні дивно слухати, що чинний КЗпП не відповідає сучасним реаліям. Так, дійсно, у ньому містилося багато застарілих положень, але вже було напрацьовано десятки змін. Кілька років працювали над новим КЗпП, вносили безліч поправок; він пройшов багато процедур обговорень і узгоджень. А тепер все відклали. 
 
Нам також дуже дивно, чому новий проект Закону «Про працю» з’явився так швидко. Складається враження, що над українським народом творять якийсь жахливий експеримент. На моє переконання, жодна стаття (я перечитав уважно всі 99) для сучасних українських реалій неприйнятна. Тому профспілки й виходять на захист прав громадян. Кожного дня відбуваються протестні акції. Їх владі не вдасться позбутися. Немає такої країни у світі, де б не працювали профспілки. І в Україні також. 
 
Це за часів комуністів вони були відсторонені від активної діяльності, а з 1991 р. пішов активний розвиток профспілкового руху. Саме тоді й у ЗСУ була організована профспілка, створена галузева рада, яка працює над питаннями соціального захисту військовослужбовців. Адже модель кожної демократичної держави передбачає 3 сторони: влада-профспілка-роботодавець. На жаль, в Україні ця модель не працює наповну: влада й роботодавці знаходять спільну мову, а профспілки їх не влаштовують, оскільки перешкоджають основній меті – отриманню прибутку будь-яким 
способом. 
 
Зрозуміло, що профспілкові комітети ЗСУ, згідно з 5 ст. Конституції України, не можуть брати участі в протестних акціях, але це не значить, що у своїх внутрішніх документах ми не реагуємо на ситуацію. На наше переконання, Закон «Про працю» – це просто чиясь невдала спроба протягнути інтереси бізнесу. Однак автори не врахували, що профспілки подадуть позов до суду на Кабмін щодо недотримання процедури погодження Закону «Про працю», будуть звернення й до міжнародних судів. Бізнесмени на відшкодування за цими позовами втратять багато більше.
 
Ось так. Українці на роль рабів не погоджуються. Загальна суспільна думка вже склалася: законопроект потребує значного доопрацювання й навряд чи буде прийнятий в існуючому вигляді через свою неоднозначність. Тому чекати на прий-няття нового Закону доведеться ще довго. 
—Олена Литвинова