kopiika.com.ua

Лицарські бої в Голендерні: «Золота шпора» не пробила броні «Панзера»

Переглядів: 70Коментарі: 0

Красиве й ще по-літньому галасливе урочище Голендерня минулими вихідними заповнилося незвичними голосними звуками. І не дивно, адже таких бойових закликів ця місцина останні двісті років не чула… 

Історики можуть сперечатися, наскільки органічно на білоцерківській землі в ХХІ сторіччі з’явилися лицарі країн середньовічної Європи. Але й білоцерківці, і гості міста змогли почудуватися справжнім боям зі справжньою важкою зброєю, а потім – узяти участь та захопитися дійством фестивалю середньовічного бою «Шпора-фест». 

Тож у Голендерні відбувся другий відкритий фестиваль «Шпора-фест», який проводився на Київщині. Минулого року він проходив у місті Обухові, а цього року – у Білій Церкві.

Це й не дивно, адже наше місто – з величними сторінками середньовічної історії, а крім того, багато років тут діє команда із середньовічного бою – це команда громадського об’єднання «Клуб Середньовічної піхоти «Панзер». 

Як розповів один з організаторів дійства, представник військово-історичного клубу «Золота шпора» Максим Луценко, захід проводиться ще й завдяки тому, що громадська організація «Учасники АТО «Щасливі проліски» виграла конкурс проектів, який проводився управлінням молодіжної політики, національно-патріотичного виховання Київської облдержадміністрації. Серед організаторів та учасників також – ГО «Все-українське об’єднання учасників АТО «Київська Русь». 

Представник клубу «Золота шпора» та ведучий-коментатор турнірних боїв Дмитро Плечистий наголосив журналістам, що географія фестивалю потужна, адже приїхало багато відомих та сильних клубів середньовічного профілю: крім господарів з міста Біла Церква, приїхали випробувати свої сили лицарі з Києва, Житомира, Вінниці, Харкова, Одеси, Тернополя. 

Учасників та гостей дійства під час  урочистого відкриття фестивалю привітали  начальник управління молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Київської облдержадміністрації Марина Попатенко, начальник управління з питань молоді та спорту Білоцерківської місь-

кої ради Катерина Литвиненко. 

Вправність та міць учасники (яких лише в  боях взяло участь більш ніж 80!) проявили в турнірах з історичних середньовічних  боїв у номінаціях «5х5», «10х10», «Щит/меч». 

Мужні учасники білоцерківського клубу, звичайно, брали участь у битвах, і хоча не посіли призового місця, але проявили справжню відвагу. 

Багаторічний керівник КСП «Панзер» Сергій Прокопенко зізнався, що цього разу клуб виступає не в повному складі (та й кілька учасників були задіяні в організації), але це честь – взяти участь у боях поряд з багаторазовими переможцями, сильними противниками: «Фестиваль зібрав кращих бійців, членів збірної України, діючих чемпіонів світу, команди з багатолітньою історією розвитку. Якщо говорити про здобутки цієї гри, то «Панзер», зміксувавшись із клубом-союзником «Беренгери», упевнено здолав клуб своєї ліги «Київ-Град». Битва між «Панзером» та збірною «Порко-Россо» проходила настільки запекло, що судді двічі призначали так званий «пере-бій» – коли  складно визначити переможців… 

Приємними були щирі аплодисменти та підтримка земляків. Усі члени команди проявили себе з кращого боку. Як підсумок – команда четверта серед кращих! А попереду – турніри  та змагання, будуть презентації та відкриті тренування, буде «робота над помилками» й цікаве дружнє спілкування. 

Тому що «Панзер» – це не тільки спільнота однодумців, це – друзі, які прикриють спину в бою та підтримають у житті. Девіз наш так і звучить: «Моє життя – то моя честь, моя честь – 

то моє життя».

У вихорі фестивалю на галявині Голендерні розгорнулися різні дійства: турніри лучників, ярмарок майстрів; у фотозоні й на дитячому просторі також усе жваво відбувалося – проходили інтерактивні програми для дітей та молоді. 

Хто хотів посмакувати середньовічної кухні – ішов до трактиру, де було, як-то кажуть, і холодне, і гаряче (наприклад, суп «Айн-топф», зроблений за старовинною рецептурою).

Коли прийшов вечір, у темряві по-особливому сприймались і атмосферна рок-музика, і яскраве фаєр-шоу. Приємною була демократичність усього, що відбувалося. До речі, і вхід, і участь у такому цікавому та неординарному заході  були безкоштовними. 

Звичайно, потім усі глядачі повернулися на метушливі вулиці Білої Церкви та інших сучасних міст, але для когось життя відтепер буде наповнене новими барвами. Тож, можливо, у Білій Церкві, яка вже скуштувала середньовічних особливостей, скоро з’явиться історична локація «Юр’їв», яка додасть особ-ливої цікавинки місту, а також туристичної привабливості.

Наталія Вереснева