kopiika.com.ua

Історія

Переглядів: 570Коментарі: 0
Історія

«Нульовий» презентаційний номер газети вийшов 17 листопада 2002 року, протягом місяця вийшли ще кілька пробних номерів.

У грудні 2002 року газета почала виходити із періодичністю - її номери виходили 1 раз на тиждень – кожний четвер на 16 сторінках.

На початку діяльності тираж газети складав 12 тисяч примірників, на сьогодні загальний тираж складає 37 400. У певні періоди газета переходить на 24-полосні випуски.

Із середині червня 2003 року газета почала виходити двічі на тиждень – у вівторок (випуск робить акцент на об’яви та оголошення) та четвер (у якому розміщена програма популярних каналів телебачення).

Читацька авдиторія складається з широких кіл населення, серед яких - городяни й мешканці сіл, працівники підприємств і підприємці, творча і технічна інтелігенція, політики і працівники сфери управління.

Тематика газети - гострі, резонансні матеріали: у політиці, фінансовій сфері, у кримінальних, бізнесових структурах. Серед завдань газети основними завжди були такі – цікавими, яскравими статтями привернути увагу не лише до газети як такої, але (в ідеалі!) починати ключові зміни життя - у місті, селі, районі, регіоні, країні в цілому!

Газета не була осторонь цікавих матеріалів у різних сферах життєдіяльності – побутова сфера, торгівля, транспорт, політика, соціальні питання, культура, історія, армія, спорт, новини шоу-бізнесу.

Серед постійних рубрик – «Новини міста, країни, світу», «Кримінал», «Статистика», «Сімейна сторінка», а також - «Програма телевізійних передач», «Прогноз погоди» та рубрики із розважальними матеріалами.

 Колектив редакції завжди намагається написати за принципом «незвично – про відоме»: з неочікуваного боку журналісти охоплювали всім знайомі, звичні теми, дизайнери та верстальники шукали нестандартні підходи до зовнішнього вигляду сторінок. І це стало, без зайвої скромності, прикладом для наслідування для багатьох видань регіону, адже багато з них вже через кілька років відчули, що працювати за старими мірками неможливо. Редакція старатися скласти гідну конкуренцію за тематикою та якістю видання не лише регіональним, але й центральним засобам масової інформації. А спілкування із колегами по газетному цеху, зокрема, із представниками «Журналістського фонду України» це яскраво підтвердило.

 

Приватна газета була матеріально незалежною від влади, вона могла друкувати матеріали, що були направлені навіть проти владних структур.

Головний офіс редакції газети знаходився у місті Біла Церква Київської області, тому матеріали були зорієнтовані на перших порах головним чином на теми й проблеми, що гостро хвилюють білоцерківців.

 

Історія виникнення назви газети

Редакційна колегія довго міркувала над вибором назви газети, адже жартівлива істина має сенс: «Как вы яхту назовете, так она и поплывет!». Нашими читачами ми обрали найбільш широкі кола населення регіону. Тому й назва мала стати, так би мовити, народною, а ціна - доступною. До того ж, ми орієнтувалися на культурно-історичну гру понять – «ГАЗЕТА» й «КОПЕЙКА».

Історична довідка «Лаври винахідників газети належать давнім римлянам. Ще в середині II століття до н.е. на вулицях Риму звучали крики поширювачів: «Acta pоpuli diurna!», тобто «Щоденні діяння народу». Римськими газетами були дерев'яні дощечки, де записували хроніку подій, що носили неофіційний характер, поки Юлій Цезар не наказав в обов'язковому порядку поширювати звіти про засідання сенату, донесення полководців і послання правителів сусідніх держав. Своєї сучасної подоби газети почали набувати в XVI столітті. Тоді ж увійшла до ужитку сама назва «газета» - за найменуванням дрібної італійської монети GAZZETTA, яку зазвичай платили за рукописний листок новин у Венеції. Отже, походження слова «газета», яким іменуються зараз мільйони періодичних видань у всьому світі, прийнято вести від назви срібної венеціанської монети чеканки 1538 років. За 1 гадзетту тоді житель Венеціанської республіки міг купити рукописний листок, в якому повідомлялися різні новини... Пройшло сто років, і в 1631 році французький медик Теофраст Ренодо використовував це слово в назві першого у Франції щотижневого друкарського видання «Ла газет». Це був невеликий листок розміром в половину звичайного стандартного аркуша писального паперу. З часом це слово перетворилося у найменування особливого типа періодичних видань - ГАЗЕТА»

 

Отже, у перших же номерах газети «Копійка» ми пояснювали назву та кілька газетних гасел: «Достойна газета – приємна ціна», «Копійка гривню береже». При цьому, до речі, газета на початку коштувала 10 копійок, що було, дійсно, найменшою ціною серед періодичних видань регіону.

Поширення газети відбувається через відділення поштового зв’язку, а також за допомогою приватних поширювачів.

 

Конкурси. Під час святкувань днів народження нашої газети ми давали конкурсні завдання читачам, у тому числі, надати пояснення щодо походження назви нашого видання. А також фотоконкурси – «Дівчина місяця», «Міс преса», «Моя домашня тварина». До сьогодні традиційними є конкурс кросвордів та кілька акційних конкурсів, наприклад, у День передплатника.

Цікаво, що багато з конкурсів, які влаштовувала газета «Копійка» для своїх передплатників та читачів, ставали особливо щасливими для учасників й мали широкий розголос: що й казати - серед призів були автомобілі, меблі, інші коштовні речі.

Газета завжди відкрита до цікавих проектів, творчої співпраці. З перших днів існування ми висвітлювали перебіг подій протягом конкурсів краси, КВК-ігор, інтелектуальних і модних шоу.

 

Власні відкриття й завоювання

Чим газета одразу зацікавила читача? Тим, що вона стала першою у місті Біла Церква, хто не боявся говорити вголос те, про що замовчувалося десятками років. І цим ми у хорошому сенсі одразу завоювали читачів. Для багатьох це стало певним одкровенням, для працівників редакції - енергійних, креативних - це означало початок нової цікавої (хоч не затишної і навіть не завжди безпечної) сторінки у житті ЗМІ.

З першого дня виходу газети редакція одразу започаткувала рубрику «Народна гаряча телефонна лінія».

Однією з «родзинок» газети стала живі рубрики, так званий голос народу - під назвою «Білоцерківський шепіт», «Соціологічне опитування». Завданням таких рубрик було наступне: дізнатися, про що йдуть розмови серед широких кіл населення, про що говорить народ на вулицях, у транспорті, у чергах, під кабінетами лікарів тощо, а потім надати пояснення фахівців із висновками, чи є це правдою, а також зробити журналістський аналіз.

Газета не просто брала співучасть у проектах, але ініціювала власні проекти. Їх часто породжувало саме життя: наприклад, у 2003 році було просто неба знайдено новонародженого хлопчика. Редакція прийняла живу участь у вирішенні долі хлопчика, слідкуючи за колізіями навколо нього (цикл статей про «білоцерківського знайду»), намагаючись врятувати його життя, допомогти одягом та іграшками, навіть знайти йому батьків.

 

Боротьба не на жарти

За рахунок того, що газета була приватною, редакція завжди мала незалежних характер своєї суспільно-політичної стратегії й тактики. На сторінках газети завжди висловлювались і досі висловлюються різні точки зору – часто абсолютно протилежні погляди на бізнесові чи то політичні питання. Редакція надає можливість висловитися різним прошаркам населення: в газеті друкується думка як спеціаліста, фахівця, так і різні припущення із самої глибинки народу.

Певно, що свобода висловлення думок, правдиве висвітлення подій не можуть всім сподобатися, особливо на початку розвитку демократії в Україні. Тому й не дивно, що у редакції часто були напружені стосунки із провладними чи то із бізнесовими структурами. 

Наприклад, гострим видавалися періоди політичних перебудов в Україні – вибори на пост Президента України, парламентські вибори, вибори у місцеві ради депутатів.

Відомими залишилися в історії газети й міста так звані «прокурорські війни» (2005-2006 роки), пов’язані із позицією газети та протистоянням із конкретною посадовою особою – тодішнім прокурором міста Біла Церква О. Лупейко.

 

Народне визнання

Саме тому, що протягом всього періоду діяльності «гостре перо» газети працювало дуже плідно, газета придбала постійних друзів-читачів.

Громадсько-політичне видання на сьогоднішній момент оцінили й офіційні установи від міського до державного рівня, адже із думкою газети, яка по праву завоювала звання народної, не рахуватися не можливо. Газета має подяки, призи, схвальні грамоти, у тому числі від організацій, що представляють бізнес-структури, від правоохоронної та податкової структур, від структур місцевого самоврядування.