kopiika.com.ua

Крути – які все ж мали сенс

Переглядів: 57Коментарі: 0
Крути – які все ж мали сенс

Минулого тижня вся Україна відзначала соту річницю трагічного бою під станцією Крути на Чернігівщині. 

У не такі вже далекі радянські часи ця залізнична станція нічим не виділялася серед тисяч подібних провінційних станцій. Ба більше, із пересічних людей мало хто знав про трагічну історію невеличкого шматка чернігівської землі, де, здавалося б, розтанула мрія про українську  державність у першій половині ХХ століття. 
Не буду в мільйонний раз переказувати тепер уже культову історію про 300 юних «українських спартанців», які ціною власних життів намагалися зупинити тодішню безжальну російсько-більшовицьку навалу. Пригадуються поетичні рядки видатного Тичини про подвиг українських парубків на станції Крути, про їхнє поховання на Аскольдовій могилі в Києві:
 
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих...
 
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.
 
Багато років радянська влада намагалася наполегливо принизити значимість вчинку національно свідомої української молоді, усіляко замовчуючи трагічні події далекого вже 1918-го року. Наче той нерівний бій був і непотрібним нікому, і не мав на майбутнє жодного значення ні в практичному, ні в ідеологічному сенсах.  
То чи справді подвиг молодих київських кадетів був таким уже бездарним і непотрібним?
На мою думку, палиця завжди з двома кінцями. На той конкретний момент нерівний бій під станцією Крути насправді виглядав героїчно-безглуздим у стратегічному й воєнному сенсах. Загинули юні українські патріоти, наша тогочасна еліта, що, безумовно, могла достойно прислужитися Батьківщині на багатьох цивілізаційних теренах при інших обставинах. Не прислужилася. Сімнадцятирічні аристократи й інтелектуали загинули від рук п’яних матросів садиста Муравйова, зовсім не змінивши розкладу сил на політичній шаховій 
дошці України. 
Це, так би мовити, один кінець вищезгаданої умовної палиці.
Є другий – більш тонкий і менш помітний для незамуленого історичним розумінням ока. Цей «кінець» тонко натякає, що без трагедії Крут напевно не сталася б мирна революція 1991-го року, не відбулися б історичні події 2004-го та 
2013-го років. Дух Крут надихав сучасних молодих героїв на Грушевського, а тепер допомагає патріотам боронити рідну землю від чергової навали чергових російських садистів. Просто до відома: кілька локацій на Майдані та навколо в 2014-му називалися революціонерами «наші Крути».
 
Про «доварену
 й недоварену воду»
 
Довелося десь прочитати про теорію «довареної й недовареної води». Буцімто сира вода не шкідлива для здоров’я, як і окріп, із якого готується чай і борщ. Натомість недоварена вода не придатна для вжитку. Ось так і з народами та окремими людьми, що для свого ментального дозрівання мусять пропустити крізь душу різноманітні етапи умовної «доварки», аби з часом стати, так би мовити, духовно готовими. 
На жаль, ці етапи чомусь завжди з чорними відтінками. Якщо вони не вбивають умовний організм, то роблять його міцнішим, більш загартованим, фундаментальним. Тим паче   абсолютно переконаний, що світлі подвиги, як і  добрі діла та щирі молитви, ніколи не пропадають надаремно, а десь акуратно складаються у всесвіті, акумулюються й зберігаються до кращих часів, аби «вистрілити» в потрібному напрямку необхідного визначального моменту. 
У цьому ракурсі Крути – не трагічна помилка історії, а своєрідний ментальний внесок саможертовних українців у гідне майбуття держави. Ті хлопці – сіль нашої землі, які малою кількістю змінили смак цілої страви, змінили якість цілого народу. Слава їм! Слава Україні!
Олександр Виговський