kopiika.com.ua

Як нам уберегтися від екологічної катастрофи?

Переглядів: 47Коментарі: 0
Як нам уберегтися від екологічної катастрофи?

Біда не ходить одна. Не встигли білоцерківці оговтатися від червневого переполоху з відключенням водопостачання через отруєння річкових вод інсектицидами, як опинилися перед набагато більшою екологічною загрозою. ТОВ «Рутил-ільменітова компанія» заявила про намір відкрити кар’єр з видобування відкритим способом цирконієвих руд, а згодом і комбінат з їх переробки та збагачення за 25 км від нашого міста – на межі сіл Михайлівка, Щербаки, Фастівка й Тарасівка (в урочищі Дуб). 

Інформацію про розробку так званого Тарасівського родовища опублікували на сайті Міністерства екології та природних ресурсів. А екологічні наслідки такої діяльності компанії, що зареєстрована аж десь у Белізі (малонаселеній країні Центральної Америки), викликають у жителів територій, прилеглих до басейну р. Рось, справжній апокаліптичний жах.

Саме про близьку загрозу екологічної катастрофи та напрацювання дієвих методів її відвернення йшлося 29 червня на екстреному засіданні, що зібрало в сесійній залі міськради під головуванням білоцерківського міського голови Г. Дикого широке регіональне представництво гілок влади місцевого, обласного та районних рівнів, сільських голів, експертів, представників комунальних служб та активної частини громадськості. 

 

Аргументи міського 

голови Геннадія Дикого

 

Щоби не бути голослівним, очільник Білої Церкви перед обговоренням проблеми запропонував присутнім переглянути відзняте володарськими екологами відео про наслідки діяльності аналогічного гірничо-збагачувального підприємства з видобування й переробки розсипних циркон-рутил-ільменітових і титанових руд у 

м. Вільногірськ Дніпропетровської обл. 

З екрана постало  ймовірне майбутнє Володарського, Білоцерківського, Тетіївського та Богуславського районів: мертві водойми, отруєні підземні води, знищення лісів і перетворення на піщану пустелю тисяч гектарів родючого грунту, який уже неможливо рекультивувати, забруднення атмосфери через хлорні викиди, зріст смертності серед населення. Ніхто з присутніх у залі не міг збагнути, як заради створення робочих місць і участі компанії в соціальних угодах з облаштування доріг можна погодитися на власне самогубство. Тим паче, і дороги ті не будуть потрібними, адже виробництво планує обов’язкове відселення населення, знищення сіл. 

Потім міський голова Г. Дикий навів дані катастрофічної статистики:

- кар’єр І черги знищить 

400 га родючого чорнозему й 615 га земель сільськогосподарського призначення. Натомість дрібнофракційний, схожий на борошно пісок забруднить прилеглі території;

- відбудеться порушення водного басейну та водозабору, оскільки потреба кар’єру становить 1,5 кубічних метра на секунду. Це стільки ж, скільки зараз «БІЛОЦЕРКІВВОДА» подає для 210 тис. містян і 80 тис. мешканців Умані. Тому для людей вода братиметься з нижнього шару. Це виснажуватиме річку, а також потребуватиме більших затрат для видобування та очистки води.  Відповідно, зростуть і тарифи;

-  відходи виробництва (6,5 млн т

на рік) має транспортувати важковаговий транспорт (210 машин щоденно до залізничного вузла м. Біла Церква). Про хороші дороги й мости можна забути.

Далі міський голова Г. Дикий запросив зібрання до обговорення проблеми й прийняття спільних рішень щодо зупинки намірів ТОВ «Рутил-ільменітова компанія» спотворити екологію нашого рідного краю.

 

Обговорення 

й пропозиції

 

Своє бачення проблеми та обрання шляхів її вирішення висвітлила у своїх виступах численна когорта небайдужих земляків. Серед них: голова Білоцерківської райради В. Шевченко, заступник голови Володарської райради В. Мисник, депутат облради М. Запаскін, депутати міської ради В. Вовкотруб, В. Панасов, С. Наконечний, В. Дашкевич, В. Бабенко, член виконкому В. Гнатюк, представники екологічних інспекцій, лісгоспу урочища Дуб (де планується масштабна вирубка дерев), члени громадських організацій, правники та ін. 

Кожен, хто брав слово, наголошував на неприпустимості діяльності підприємства з відкритим способом видобутку й пропонував методи зупинки його намірів – від найрадикальніших (із силовим блокуванням Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства охорони здоров’я й Кабміну) до більш поміркованих і продуманих: проведення позачергових сесій органів місцевого самоврядування, написання колективних та особистих звернень до Мінекології та петиції до Президента, звернення до обласної ради, міських рад, проведення громадських зборів та слухань у кожному населеному пункті, який імовірно може зачепити екологічна катастрофа, тощо.

 

Підсумок засідання

 

Насамкінець міський голова Білої Церкви зачитав звернення до Міністерства екології та природних ресурсів, у якому йдеться про шкідливість впливу гірничо-збагачувального підприємства на довкілля. Також Г. Дикий, з огляду на велику кількість слушних зауважень і конструктивних ідей від учасників засідання, запропонував створити робочу групу, представники якої мають координувати процес активного протистояння будівництву екологічно небезпечного кар’єру в правовому полі та контролювати бюрократичну складову – юридично правильне оформлення всіх документів.

Олена Литвинова

P.S. Кожен із наших читачів, хто не байдужий до питання збереження екосистеми рідного краю, свого здоров’я та майбутнього наших нащадків, може долучитися до підписання петиції Президенту № 22/066586-еп «Заборона над річкою Рось видобувати відкритим способом розсипних циркон-рутил-ільменітових руд! Титану!» на сайті petition.gov.ua/petition/66586