kopiika.com.ua

«Я не зраджу білоцерківців»

Переглядів: 2683Коментарі: 0
«Я не зраджу білоцерківців»

Cаме такими словами закінчилося відеозвернення білоцерківського міського голови, яке набрало вірусну кількість переглядів у мережі. Але по порядку.

Уже декілька років поспіль ми можемо спостерігати величезну кількість брудної інформації, яка тоннами виливається на нинішнього очільника міста. Особливо недоброзичливці  мера активізуються перед черговими виборами.  Буду відвертою:  навіть я колись вірила частині того, що говорилося про пана Геннадія. Особливо про його родинні зв’язки з бізнесменами міста й про бруківку, яка нібито потрапляє на вулиці та алеї Білої Церкви прямісінько з його магазину. 
 
Згодом, коли я навчилася користуватися інструментами контролю бюджетних коштів (а їх у місті є досить, починаючи від «ЗвітПро» і закінчуючи елементарними запитами у відділи й управління), я зрозуміла недолугість тих закидів, однак не зрозуміла, чому «активісти» не роблять того ж самого й чому ЗМІ не перевіряють інформацію. Але пізніше я чітко усвідомила, що кампанія так званого «чорного» піару проводиться не проти роботи в місті, а конкретно проти мера. Це не суспільне, це щось дуже особисте. 
 
Тут було про що задуматись. Скинути діючого міського голову, звичайно, можна. Але питання – навіщо? Якби в місті дійсно не відбувалося змін, якби кошти з бюджету йшли невідомо на що, якби міський голова мав відверті сепаратистські нахили – то це можна було б зрозуміти. Але ж усе абсолютно навпаки: місто розквітає, розвивається, лишається патріотичним. 
 
Ось тут і стає в нагоді юридична освіта, де першим правилом у розкритті злочину є: «Шукай того, кому це вигідно». Але кому може бути вигідним погіршення ситуації в місті? Лише особистим недоброзичливцям, тим більше що було придбано місцевий телеканал і одну з газет людьми, наближеними до колишнього опонента Геннадія Дикого на виборах. Дивною є для мене ця помста, дивною. І робиться все це якось не по-чоловічому. 
 
Утім, із часом у місті активізувався один з «активістів» і «борців за правду» Микола Бабенко. Загалом, нічого поганого в тому немає, коли людина вирішує боротися за справедливість. Але де Біла Церква, а де пан Бабенко! Колишній очільник Київської обласної ради, родом з Кривого Рогу, проживає під Києвом. Він не мав ніякого стосунку до нашого з вами міста, аж раптом так запереймався про добробут білоцерківців, що розпочав потужну антикампанію проти роботи міської влади. 
 
У його громадську організацію вливалися шалені кошти; і що є найбільш цікавим: опозиційні до влади ЗМІ всіляко йому в цьому допомагали. Підкріплена популістичними гаслами («Усе буде безкоштовним») діяльність Миколи Бабенка (численні запити в правоохоронні органи) не давала ніякого результату, але значно ускладнювала роботу муніципалітету. Адже, змушені реагувати на кожне звернення, правоохоронні органи мали клопіт із перевірками, обшуками й тому подібними заходами, які супроводжуються подібного штибу заявами. 
 
Зазначу ще раз: попри всі заяви до органів, жодного доведеного факту зловживання своєю посадою доведено не було. Я вам більше скажу: якби кожного з нас так ретельно, часто й постійно перевіряли, уже б знайшовся якийсь дрібний грішок (ну, переходили вулицю в невідповідному місці, наприклад). А тут – ні разу нічого не довели. То який сенс? А сенс ось який: коли людина чужа в місті й коли в людини немає нічого зробленого для містян, щоб похвалитися здобутками, – їй лишається лише паплюжити здобутки інших. Тоді, обкидавши всіх навколо брудом, фігурант лишається єдиною людиною в білосніжному одязі серед усіх інших. 
 
Ось так усе просто. І не варто вставати о шостій ранку й лягати о дванадцятій ночі, тяжко працюючи, щоб заробити собі такий- сякий авторитет – досить облити всіх брудом, брешучи й перекручуючи факти, а також мати пару кишенькових ЗМІ. І все – справа зроблена. 
 
Та навіщо це все,  адже чергові вибори мера ще аж за рік? Так у нас же на носі вибори у Верховну Раду. А як туди потрапити, балотуючись за своїм справжнім місцем проживання? Там же ще гарно пам’ятають, як у часи головування в облраді всі тендери й підряди дивним чином отримували знайомі й родичі, а в Білій Церкві ти ніби Робін Гуд на білому коні, який несе справедливість і правду обездоленим. І, звичайно ж, обездолені й гадки не мають, що й кінь, і одяг на цьому Данко коштують  стільки, що пересічний містянин міг би з півроку жити ні в чому собі не відмовляючи. А ось спробуйте зняти із цього зайди зайві одежини й ви побачите, що активіст голий, на ньому немає нічогісінько, окрім безглуздої критики дій, власне, чужого для нього міста. 
Що пропонує вам усім цей парашутист? Я не знайшла в його програмі, що на сайті ЦВК,  жодного конструктиву. Але є цікавезна штука: програма підписана – Москаленко Ярослав Миколайович, що чорним по білому прописано в параметрах файлу. Та все ж мене не полишає ще одна думка: пана Бабенка привели в наше місто задля реваншу ті сили, які ще чотири року тому відчували себе всевладними господарями Білої Церкви, а зараз, одурманюючи містян, використовують їх лише як планктон, як матеріал задля власних цілей і амбіцій. Усі ж ще мають пам’ять і можуть згадати, як майно міста підкилимно, за безцінь переходило в одні «господарські руки», як-то: автотранспортні підприємства, ательє, зелене господарство, швейна фабрика, завод «Еталон» і десятки інших активів. А ви досі вирите в альтруїзм цього вершника реваншу старих сил?
 
Але повернемося до відео-звернення міського голови. Три роки він досить помірковано відповідав на закиди преси, деякий час дуже мало спілкувався з нею. (До речі, хто там найгучніше вимагав прес-конференції? Міський голова її дав, але ні газета, ні телеканал, про які йшла мова вище, навіть не прохопилися про це. Навіщо ж просили й дорікали закритістю?) Але, мабуть, настав той день, коли варто говорити голосно те, що думаєш. 
 
Геннадій Дикий звернувся напряму до своїх опонентів. Він назвав неправдою всі закиди щодо причетності до корупційних схем та щодо будь-яких бізнесових зв’язків із постачальниками бруківки (її купують напряму на миронівському заводі). Міський голова запевнив, що не має часу, щоб «перекуматися» з усім містом, і зазначив, що роботу його команди видно неозброєним оком і весь цей бруд, який виливається на нього щоденно, не зможе завадити чесній і сумлінній праці задля процвітання міста. 
 
Він наголосив на тому, що всі свої статки заробив ще до того, як вступив на посаду очільника громади. Також спростував здогадки, які поширювалися містом, про те, що він балотуватиметься до Верховної Ради в якості народного депутата. Геннадій Анатолійович висловив сподівання, що двохсоттисячна білоцерківська громада обере достойника, який дійсно виборюватиме її інтереси у вищому законотворчому органі, й обере його саме з-поміж білоцерківців, яким небайдужа доля міста.
 

Також Геннадій Дикий упевнено сказав, що його обрала громада саме для того, щоб працювати тут і зараз, і він не зрадить білоцерківців. А тисячі вдячних коментарів від містян під цим відеозверненням доводять – Геннадію Дикому в Білій Церкві вірять!
Ксенія Цукрова