kopiika.com.ua

«Хочу, щоб у «Шансі» було більше життя!»

Переглядів: 148Коментарі: 0
«Хочу, щоб у «Шансі» було більше життя!» Таку мету поставила перед собою керівник комунальної установи Білоцерківської міськради «Білоцерківський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Шанс» Альона Івасюк. Енергійна молода людина, яка прагне наповнити центр свіжим життям, позитивними змінами. 

Треба сказати, що керувати закладом пані Альона розпочала буквально кілька місяців тому, але вже має плани на перспективу. Серед її «свіженьких» ініціатив – збалансування харчування для вихованців закладу. Разом із фахівцями вони склали відкоректоване меню, більш наближене до необхідних стандартів харчування. І хороша новина в тому, що місто підтримало цих діток виділеними на це додатковими коштами. 
 
Як розповідають батьки й вихователі, ці обіди (які є безоплатними!) наразі стали більш смачними та калорійними. Тож, завдяки прописаному новому проекту з оновлення харчування, – результат вийшов вдалим; до того ж мають тепер обід не лише молодші та середні групи, але й старші вихованці закладу.
 
Спільними зусиллями працівники (з урахуванням ініціативних батьків!) приводять заклад до зовнішнього охайного вигляду, складають пропозиції та пишуть нові проекти. Для завдань, які наразі стоять перед центром, є транспортні можливості, ресурси приміщень тощо.

 «Коли я з такими особливими дітками, 

я відчуваю, що я на своєму місці!»

 
-  Про «Шанс» я чула давно, – розповідає керівник установи Альона Івасюк. – Але навіть не підозрювала тоді, що зможу тут працювати. Однак тема розвитку дітей, допомоги особливим діткам для  мене завжди була близькою, актуальною. Раніше багато з такими дітками я не контактувала, і допомагала їм – лише за потреби. Багато таких діток, як ви знаєте, часто не виходять на вулицю, не гуляють як решта підлітків. 
- Що стало для Вас першим кроком до такої діяльності?
- У мене є таке життєве кредо: «Якщо ти йдеш із добром у серці – світ дає тобі дорогу». Тож, мабуть, така діяльність – це за моїм покликом душі. Навіть під час інститутського навчання, коли треба було скласти певний проект, бізнес-план, то я для себе обрала проект – з іпотерапії (створення реабілітаційного центру, де використовується їзда верхи, заняття з кіньми – з лікувальною метою). Я сама дуже люблю тварин, і я розмірковувала, як корисно поєднати мої знання та прагнення. Ось тоді я вперше прийшла до «Шансу», спілкувалася з першим директором Володимиром Крижанівським, який порадив ознайомитися з реалізованим проектом у Сумській області. Проект я тоді вдало написала, досі спілкуюся зі «спинальниками»-вихованцями того центру-табору. Саме тоді я вирішила, що обов’язково буду працювати в цій сфері. У мене багато цікавих задумок, багато планів, що потроху починають реалізовуватися!
- Тож доля привела до центру реабілітації…
- Так, я завжди вела активний спосіб життя (у тому числі – соціально активний). І хоча в мене був різний досвід роботи – скажімо, у правоохоронних органах, у спортивно-оздоровчій сфері (у тому числі як тренера), – але цей пошук себе привів мене все-таки до закладу, де займаються такими дітками, надають допомогу, підтримку, розвивають. 
Сама я також прагну розвиватися – відвідала за своє життя багато різнопланових курсів та семінарів. Тепер, на новій посаді, мені б хотілося використати свої отримані знання, життєвий досвід, докласти зусиль та енергії, щоб у позитивному ключі змінити на краще життя закладу. Завдяки великій підтримці  моїх колег, наставників, міської влади, а також завдяки благодійникам і меценатам багато чого вдається. Наразі, коли я бачу щасливі обличчя дітей та батьків, я розумію, що ми рухаємося в правильному напрямку.
- Які на сьогодні основні напрями діяльності центру «Шанс»?
- Один з основних напрямів реалізовує соціально-педагогічне відділення, де з дітками працюють логопед, психолог, дефектолог, соціальний педагог. Також важлива частина діяльності – медичне відділення, у якому з вихованцями займаються медичні сестри з ЛФК, масажисти тощо. Використовуємо різноманітні методики й намагаємося використовувати сучасні розробки в реабілітаційній сфері, зокрема у фізичній реабілітації. Наприклад, у нас використовується така процедура, як гідромасажна ванна (у тому числі окрема ванна для ніжок), використовуємо кабіну-«павук», великий зал для ЛФК із необхідним інвентарем. 
- Скільки діток у Центрі? Якими новими активностями заповнене зараз їхнє життя?
- На сьогодні в групах денного догляду в нас 45 дітей, а зареєстровано в Центрі всього 247 діток, які проходять реабілітацію. Курс із реабілітації триває три тижні. Працює комісія: спеціалісти разом оглядають дитину, роблять висновки, як саме проходитиме реабілітація. До речі, хочемо залучити фахівців із міських лікарень (уже направили відповідні листи). 
За ці пару місяців працівниками Центру було організоване досить активне життя вихованців. Крім традиційних новорічних та різдвяних свят, у нас проходять дискотеки для вихованців різного віку. На майстер-класах діти розмальовують іграшки, роблячи свій світ кольоровим. Із задоволенням підтримую пропозиції наших ініціативних батьків. Намагаюся все позитивне реалізувати. Скільки радощів у вихованців, коли вони власними руками розмальовують гіпсові фігурки, які принесли щирі волонтерки та провели заняття із творчого розвитку. Важливо, що це ми робили всі разом: різного віку, різних груп!
- Що заплановано в найближчий період роботи Центру?
- Сподіваюся, плани здійсняться: цього року нам пообіцяли важливе оновлення – облаштування спеціалізованого ліфта для Центру (колишня платформа вже стара). Тим паче, що все це заплановане – завдяки Громадському бюджету (виграному проекту «Рівні можливості», 1млн 136тис. грн). Хочу подякувати міській владі й міському голові за співпрацю та підтримку.
Наразі ми займаємося оформленням медичної ліцензії за новими сучасними вимогами, яка дасть нам  змогу працювати на новому рівні (згідно з постановою №309). Згодом хочеться залучати більше спеціалістів, яких «Шанс» потребує: реабілітологів, логопедів, дефектологів, масажистів.
Я хочу, щоб тут, у «Шансі», було більше життя! Більше дітей, безліч занять… Щоб події, зацікавлені люди – тут вирували! І я розумію, що це можливо – я все для цього зроблю!
Хочеться більш тісно співпрацювати з білоцерківською дитячою лікарнею: щоб до нас активно направляли діток до трьох років – аби починати реабілітаційні заходи якомога раніше, коли ще можна попередити інвалідність або хоча б не допустити серйозних форм захворювання!
А також у планах – налагодити більш активну працю з батьками. Адже мамам також треба відпочивати: часто їхнє життя обмежене лише інтересами дитини, тож ані розваг, ані спілкування (хіба що з лікарями) вони не мають. Тому будемо організовувати зустрічі «за інтересами» – обговорити щось своє, цікаве, жіноче, навіть танці. Адже важлива ланка в реабілітації дитини – це саме робота з батьками! Вони дуже часто потребують роботи психолога. Якщо мама в депресивному стані, то це позначається на дитині. Має бути ланка «спеціаліст-родина-дитина». Тому є перспективні плани – поки що волонтерські! – щодо роботи з психотерапевтом («позитивним психологом»).
 
Не залишає пані Альона Івасюк осторонь і кілька інноваційних проектів, навіть проект іпореабілітації. Керівництву Центру хочеться збільшити контакт дітей із тваринами, тому ще в планах – співпраця з Музеєм живої природи – флори і фауни (на базі білоцерківського міні-зоопарку, директор - М. Андрусиник). Контакти з тваринами позитивно впливають на розвиток дитини. 
 
- Хочу в стінах нашого закладу об’єднати людей, які того потребують! – продовжує ділитися планами директор «Шансу». – Ми працюємо з людьми різних нозологій. Ураховуємо, звичайно, різний розвиток, фізичні вади, вік. Але хочеться створити велику приємну, дружню родину.
На жаль, сьогодні багато дітей закриті у своїх квартирах, у будинках у селах – і не мають змоги відвідувати реабілітаційні заняття. Розв’язання питання я бачу таким чином: вони могли б приїздити до «Шансу», проходити курс реабілітації, отримувати послуги, могли б тут жити. Адже приміщення дозволяє!
- Певним чином, це функції санаторію?
- Так, можливо, це стане санаторієм – для тих, хто потребує проживання на час тритижневої реабілітації. Для білоцерківців у нас є спеціальний транспорт. А меценати, спонсори пообіцяли новий транспорт.
Хочу наголосити, що ми вдячні нашим багаторічним партнерам, меценатам! Отримуємо на Різдво подарунки, радіємо новим надходженням протягом року – речам, обладнанню тощо.
—  Наталія Вереснева