kopiika.com.ua

Епопея, сповнена бруду та сміття

Переглядів: 608Коментарі: 0
Епопея, сповнена бруду та сміття

Уявіть собі ситуацію: ваша дитина грається на майданчику біля будинку. Підходить незнайомець, бере її за руку й кудись веде. Коли небайдужі люди бачать це – викликають поліцію. Його затримують, та він, власне, нікуди й не тікає. Тримає вашу дитину за руку, а коли ви намагаєтесь її вирвати, каже: «Ти поганий батько! У цей час дитина має обідати, і я вів її до тебе додому, туди, де їй і місце!» 

Уявили? Що скажете? Чи має право ця людина так робити? Чи є виправданням для цієї людини те, що вона служила в зоні АТО чи ООС? Чи є виправданням для цієї людини те, що ваші підлеглі колись оштрафували її згідно з чинним законодавством? Ви звичайно скажете: «Ні. Це немає жодних виправдань, тому що НІХТО не має права торкатися моєї дитини!»
 
Це я, звичайно, занадто метафорично, яскраво й перебільшено описала ситуацію, яка нещодавно відбулася в Білій Церкві. Але це перебільшення необхідне, щоб ви зрозуміли глибину цинізму й можливі наслідки прикриття особистих образ і особистої наживи гучними гаслами та брехнею. 
 
Що ж трапилось? Розпочати потрібно з кінця (хоча, сподіваюсь, це не кінець, бо злочин, чим би його не прикривали, лишається злочином). Нещодавно (якщо бути точною, то 24 червня) до Білоцерківського відділу поліції надійшло повідом-
лення про крадіжку сміттєвих контейнерів. Оперативно силами поліції та Муніципальної варти правопорушники були затримані. Контейнери в них вилучили. 
 
На місце події виїхав міський голова. Також там були присутні місцеві ЗМІ включно із сумнозвісним телеканалом, який цьогоріч майже весь свій ефірний час і весь фінансовий ресурс використовує на розгін серед мешканців патерну, що в місті відбувається повне беззаконня і винний у цьому всьому один єдиний чоловік – діючий міський голова. За дивним збігом цей телеканал був викуплений опонентом міського голови на минулих місцевих виборах. Але ми, звичайно, не будемо голосно припускати, що це особиста образа, яка глибоко гризе ізсередини того опонента вже котрий рік. 
 
Ті, хто вчиняв правопорушення (а вони назвалися членами ГО «Рада ветеранів АТО»), настійливо заперечували, що вони ці контейнери вкрали, запевняючи, що нібито вони просто їх забрали з місць, де ті були встановлені незаконно (за їхніми міркуваннями). Тому вони вирішили… ні, не повідомити про це у відповідні органи, як, скажімо, зробили б ми з вами, а вчинити таке собі «відновлення справедливості» по- «ветеранськи» й завезти ці контейнери до подвір’я міського голови.
 
Чому до міського голови? Бо КАТП-1028 належить родині Геннадія Дикого. (Тут варто б зауважити, що рівно третина КАТП належить громаді міста, а родині мера (не меру) належить ще третина й що 100% таких колишніх комунальних підприємств, як ШЕУ чи Зелене господарство, були колись придбані за безцінь опонентом мера на минулих виборах. Та до нього чомусь на подвір’я не везуть тріснутий асфальт чи нескошену траву. Але ми ж не можемо голосно припускати змову проти міського голови й використання будь-яких ресурсів задля підліткової помсти). 
 
Ну, як би там не було, протоколи складено, а висновки щодо правомірності дій нехай дає суд. 
 
Утім, я не даремно вам навела приклад на початку цієї статті. Це називається прецедент. Тобто якщо дії так званих «ветеранів» не будуть кваліфіковані як злочин, то бережіть своїх дітей. Бо верховенство Закону – це те, на чому тримається, чи хоч би намагається триматись, державний устрій. І якщо правоохоронні органи дадуть поблажку комусь через те, що він, скажімо, учасник АТО, то тоді кожен, хто назветься так, – матиме карт-бланш (повний дозвіл) на здійснення будь-яких правопорушень. Це так, інформація для роздумів.
 
Що ж відбулося далі? За де-який час на місцевому телеканалі (ми не повторюватимемо вам історію його останнього придбання, адже все написано вище) виходить обурливий ролик щодо того, як же ж негарно повівся міський голова, коли а) установлював контейнери абиде; б) коли намагався їх забрати у «відновлювачів справедливості». 
 
Тут варто зауважити, що наша «Копійка» – теж місцевий ЗМІ, але чомусь нам ніколи ще не щастило потрапити на самий розпал якихось буремних подій у місті. Місто не маленьке, і, навіть маючи авто, не можливо встигнути дістатися до події за хвилину. Хіба що… хіба що нам повідомляють завчасно про саму подію. Коли мова йде, наприклад, про презентацію, – це зрозуміло. А от про крадіжку… (Ми, звичайно, не можемо голосно висловлювати припущення, що на місцевому телеканалі впроваджені стандарти російського каналу «Звєзда», коли на всі раптові події її журналісти «випадково» (от везунчики) приїжджали завчасно і що все це «відновлення справедливості» має на меті помсту). 
 
Але якщо вже про опонента все зрозуміло, то чим так не догодив мер «ветеранам»? Він усіляко підтримує нашу славетну 72-гу. Він має прекрасні стосунки з місцевими волонтерами. То що ж?
 
А ось тут ми трішки напружилися й увімкнули наш журналістський хист і зв’язки. Виявляється, за декілька тижнів до інциденту до місцевого управління архітектури завітали представники вищезгаданої ГО. Вони погрожували працівникам – та так, що ті змушені були написати заяву до поліції, переживаючи за своє здоров’я. А погрожували «ветерани» через… бігборди. Точніше, через декілька бігбордів, які були знесені відділом благоустрою за наказом управління. 
 
Працівники, звичайно, намагалися пояснити, що мають ось таку роботу: перевіряти, чи є дозвіл на встановлення бігборда, а якщо немає – то демонтувати його. Бо бігборд, на секундочку, це багатотонна споруда, яка мусить встановлюватися лише за певними правилами та у визначених місцях. Неправильно встановлений бігборд – це в,  першу чергу, небезпека. А якщо бути геть меркантильним, то це ще й несплачені податки в бюджет (якщо бігборд ніде не числиться, то за нього ніхто нічого не сплачує, а перед виборами вартість такої рекламної площі сягає десятки тисяч гривень). 
 
«Ветерани» показали дозвіл на встановлення бігборда. І ось тут сюрприз: дозвіл виданий Шкарівкою на встановлення борда на Таращанському масиві. Несподіванка? Та ні, уже давно продумана схема. Податки – у Шкарівку, а благоустрій за наші з вами кошти. 
 
Утім, у цьому конкретному випадку цікавий ще один факт. Бігборди оформлені на мешканку Білої Церкви з прізвищем точно таким же, як і прізвище очільника ветеранської ГО. І ось усе потихеньку стає на свої місця, якщо увімкнути логіку. Родичка очільника ГО (ми не будемо голосно припускати, що це він сам оформив на її ім’я) отримує дозвіл у Шкарівці на встановлення бігборда (ми не будемо припускати, що за хабар, бо інакше як пояснити шкарівський дозвіл на середмістя Білої Церкви). Хтось із мешканців Таращанського масиву скаржиться на ці бігборди (ми не будемо хвалитися, що знаємо ім’я цієї людини, бо «ветерани», як ми бачимо, не перебирають методами) – управління реагує: наказуючи відділу благоустрою діяти згідно з чинним законодавством. Борди прибирають. 
 
Очільник відправляє «ветеранів» до архітектури «порішать» (ми не хвалитимемося, що бачили відеозапис приходу «ветеранів» до працівників архітектури й були вражені глибиною нахабства). Дівчата пишуть заяву до поліції, і їх лишають у спокої. 
Бажання ж помсти набирає обертів. І «ветерани» знаходять декілька контейнерів, які, на їхню думку, установлені не на місцях (ми не будемо говорити про те, що подекуди люди їх насправді самі пересувають, щоб було зручніше), завантажують у свій «бусик» це майно громади (ну, контейнери ж не власність «ветеранів», щоб нею самовільно розпоряджатись) і кудись везуть (бо куди вони насправді їх везли, невідомо, адже їх затримали по дорозі). 
 
При затриманні вони говорять, що відновлювали справедливість (хоча це можна було б зробити й законно – написати у відповідні органи, що контейнери розміщені неправильно), і навсібіч гудуть про те, що вони ветерани АТО (ніби це дає якісь преференції, окрім звичайно поваги та соціальних пільг). У момент затримання на місці події знаходяться журналісти телеканалу, які знімають усе підряд, але за декілька днів видають однобокий сюжет (ще раз позаздрю такій надчутливості раптових подій).
Ось така собі цікава сміттєва епопея. Я тут висловила багато припущень. Не можу та й не маю права стверджувати, що вони є істиною в останній інстанції, але висновки в будь-якому разі робити вам. Крім того, я вам покажу декілька коментарів, які написали наші з вами земляки, білоцерківці, під відеосюжетом. Вони вказують на те, що ми ще не розучилися думати власною головою, а значить, є величезний шанс, що зомбування в Білій Церкві не матиме успіху, бо тут живуть люди, які вміють мислити.
Ксенія Цукрова