kopiika.com.ua

«…А чому б не зробити тендітну саксофоністку десь біля школи мистецтв?»

Переглядів: 147Коментарі: 0
«…А чому б не зробити тендітну саксофоністку  десь біля школи мистецтв?»

Приємно, що в місті Біла Церква працюють автори зі світовими іменами. І, певно, ще приємніше, коли цікава робота місцевого автора є гідною прикрасою чудових скверів, алей, паркових зон міста. 

Молодий талановитий скульптор Максим Василенко народився й працює в Білій Церкві. Він закінчив місцеву школу №6, навчався тут у педагогічному коледжі. Любов до мистецтва та прагнення творити переважили за інші міркування про майбутню професійну діяльність – виникло гостре бажання продовжити навчатися у творчій сфері, тож згодом він отримав освіту в Академії мистецтв України. 
Можливо, талановитий художник навіть залишився б працювати в столиці, але… тут втрутилися обставини. Адже ще під час навчання в Академії мистецтв і вже активно працюючи над творчими замовленнями Максим серйозно замислився про створення своєї власної творчої майстерні. Оскільки для продовження діяльності скульптора це було просто необхідно. Тому найкращим чином це складне питання вирішилося все ж таки саме в Білій Церкві. Тут була створена майстерня, у якій Максим Василенко працює вже кілька років. Варто сказати, що, формуючи творчий шлях, скульптор ніколи не випускав з поля зору рідне місто, його  мальовничі природні куточки, набережну, міські алеї, паркові зони – і планував запропонувати місту свої скульптури, свої проекти.
- Загалом, проблеми, де саме мені працювати, творити, – по суті, ніколи не було. Сьогодні художник може жити й працювати в будь-якому місті – власне, як я й роблю. Тому вирішив не чекати, поки мені «хтось надасть», а покладатися на себе та збудувати майстерню. З перших своїх творчих кроків, ще коли навчався в Києві, завжди міркував: що і як зробити для свого міста?.. Одна з найперших задумок – поставити пам’ятник засновниці нашого красивого дендропарку Олександрі Браницькій. Тож це була моя дипломна робота на 4-му курсі. Вважаю, що це одна з найбільш цікавих моїх перших робіт. 
Згодом, через кілька років, за допомогою президентського гранту ця ідея мала своє втілення. Єдина моя ймовірна корекція: варто було б, щоб засновниця зустрічала людей на вході в дендропарк… Сподіваюсь, що парк став цікавішим і для білоцерківців-відвідувачів парку, і для туристів. 
Цікаво, що цю скульптуру побачив директор уманського парку «Софіївка», після чого виникла думка, щоб там також стояли композиційні скульптури  засновників парку. Тож згодом такі роботи було створено в моїй білоцерківській майстерні, і створено їх з хорошого матеріалу. Від матеріалу часто залежить мистецька доля скульптурного витвору. Наразі є зручні та цікаві полімерні матеріали, скульптури з яких мають набагато  кращий вигляд і більш практичні, ніж, скажімо, бетон.
- Прогулянки, роздуми, літнє тепло – наразі надихають на нові задумки в дендропарку?
- Є кілька задумок для створення скульптурних робіт. Їхнє розташування – уздовж парку, по алеях. Зокрема, можливо, ще вдасться створити (я б навіть сказав, відтворити) кілька скульптур у абсолютно класичному стилі. 
- Не рахували, як багато у Вас робіт по Білій Церкві?
- Напевно, близько десятка робіт я створив для Білої Церкви. Скульптура «Козак-бігун» на Олександрійському бульварі, «Кобзар» на площі Шевченка, «Лелеченя» біля пологового будинку, реставрація кількох скульптур у дендропарку (зокрема, «Колона суму» з пеліканом). Важка, складна, трагічна й при цьому надзвичайно важлива для мене скульптурна робота – це пам’ятник загиблим пожежним (у парку Слави). Безумовно, у такій великій роботі (за об’ємом і за значенням!) закладена часточка моєї душі!.. 
Головне, що для мене важливо, це щоб мої роботи не повторювалися. Звичайно, при цьому багато чого залежить від замовника, від його побажань і смаків. 
- Розкажіть про нестандартні задумки, які можна очікувати на теренах Білоцерківщини?
- Загалом, чесно кажучи, у мене ідей вистачає. Аби вистачало фінансування!.. Цікава є ідея на музичну тему – створити саксофоністку – красиву, тендітну дівчину в джазовому стилі, яка грає на інструменті. У проекті вона вже є – досить красива, ніжна робота… Тут є оригінальний прийом: дівчина ніжкою спирається на відкритий футляр саксофона – і в певний момент натискається кнопка і грає класичний джаз! Така цікава, на мій погляд, інтерактивна взаємодія з оточуючими. Поки втілення немає, усе – у планах. Можливо, у майбутньому «Саксофоністка» стоятиме перед школою мистецтв чи то біля музичного закладу. 
- Нестандартна скульптурна композиція «Білки», яка запрошує до міста, має неабиякий інтерес оточуючих. Відгуки різні, але переважно позитивні – і це видно вже з того, що до композиції небайдужі діти, які із задоволенням час від часу карабкаються по ній. Дорослим людям подобається роздивлятися дрібні деталі – головне, що всі вони роблять із «білочкою» селфі!
- Цікаво, що це цілий проект «білочок». Вони мають бути різними за сюжетом і розташовуватися в різних мікрорайонах міста. Розглядається, як варіант, композиція малих білок і великих окулярів. Це така певна гра – і білочки веселі та грайливі. Задумані серед них роботи є й зовсім маленькі – десь 30-40 см. Добре, якби втілилася ідея зробити такий «білковий» квест «Знайди білочок». І така «родзинка» була б цікавою як мешканцям Білої Церкви, так і гостям-туристам.
- Ми наразі спілкуємося біля Вашої сюжетної скульптурної композиції «Кобзар». Яку ідею вона несе особисто для Вас, що саме хотіли цим розповісти людям? 
- Ідея створити таку композицію виникла в білоцерківця, будівельника, приватного підприємця Віктора Ярового: він під час подорожі побачив сучасного музику, який якраз грав на бандурі. Робота спокійна, камерна й налаштовує на роздуми: за сюжетом – грає музика-філософ і маленький хлопчик його уважно слухає. 
Можливо, із часом на площі Шевченка будуть відбуватися реконструкторські роботи. А наразі продовжуються конкурсні процеси – задля оновлення, а можливо, і заміни теперішнього бюста Тараса Шевченка.
- Ви берете участь у подіб-них конкурсах? 
- Якщо встигаю, то із задоволенням беру участь. Але мені здається, що скульптурні роботи забирають набагато більше часу, ніж мистецтво художника! Адже, крім пензлів та голови з ідеями, ми використовуємо ще стільки робочого, будівельного інструменту – болгарки, свердла, зварка… І під час роботи завжди треба бути обережним, тому що скульптура – це такий вид мистецтва… травмонебезпечний. 
- Скажіть, така важка діяльність, яка для Вас є частиною творчості, – це для Вас особисто робота чи відпочинок (принаймні для душі)?
- От якщо порівнювати з фізичною працею, то – краще творити, навіть якщо при цьому затрачується багато енергії, сил… Узагалі, коли я бачу, що робота цікавить інших, коли вона подобається, то я певний, що для мене це найкраща нагорода, найбільше джерело натхнення! Тоді ти маєш сили творити далі. Хоча, вважаю, що критика також має бути – інший погляд на речі навколо. Але найбільше в роботі радує добре слово.
- Чи підтримує Вас родина?
- Звичайно. Дружина Ольга, з якою ми познайомилися ще в Академії, мене дуже підтримує, добре мене розуміє. Вона професійно займається графічним дизайном – у неї є власні вагомі проекти (нещодавно вона реалізувала один із них – у Польщі). А ще вона займається вихованням нашого сина Захара, який є трохи бешкетником…
- …як всі хлопчаки його маленького віку!
- Так. І саме для таких діток і була створена робота «Козак-бігун»: щоб можна було з усіх боків залізти на неї, посидіти-полежати, пострибати. Можна козакові, як-то кажуть, «крутити вуса». І тепер таке ж ставлення до скульптури «Білочка»: уже склалася легенда, що білочкам варто терти вушка – на удачу! Головне, що вони мають дарувати людям гарні емоції. 
- Ви людина із творчим смаком. Чи хочете щось змінити в Білій Церкві – як скульптор, як творча, креативна людина? 
- Я б хотів, щоб у Білій Церкві було створено художню організацію, яка б займалась реставраційними питаннями. Варто розбиратися, слідкувати за окремими скульптурами. Ось, наприклад, класичний пам’ятник Богдану Хмельницькому, зроб-лений з чавуну. Його варто перефарбувати, адже він наразі в неналежному стані. І таким чином варто доглядати за всіма важливими об’єктами в культурному та історичному ключі. 
Треба в  місті постійно покращувати дороги, інфраструктуру, проводити реставрацію й створювати нове, сучасне, у тому числі – нове слово в скульптурі. Адже місто Біла Церква – дуже красиве й має в багатьох аспектах приваблювати туриста. 
Наталія Вереснева