kopiika.com.ua

«60+» — вдалий час підкорювіати всесвітню мережу

Переглядів: 26Коментарі: 0
«60+» — вдалий час підкорювіати всесвітню мережу  …Коли пан Микола (назвемо його так!) прийшов на комп’ютерні курси, то мета в нього була чітко поставлена: зареєструватися на сайті та знайти споріднену душу. А вже згодом він зрозумів, скільки відкриттів зробить через світ комп’ютерів та мережу інтернету…

Так, на запитання – для чого комп’ютер людям серйозного віку? – можна знайти з десяток практичних відповідей: оформлення документів, пошук важливої інформації на просторах інтернету, спілкування з рідними, концерти, художні фільми й багато іншого… 
 
Що не кажи, а прогрес вимагає бути «на рівні», іти в ногу з часом. Навіть у спілкуванні: у наш час, якщо бабуся хоче біля себе втримати онуків, то має з ними бути в одному «чаті»! До речі, у Європі доля користувачів інтернету значно більше складається саме з людей похилого віку, непрацюючих. 
 
Про те, що білоцерківські пенсіонери також активні та однозначно зацікавлені бути сучасними людьми, говорять успішні заняття з комп’ютерної грамотності, які проходять на базі КУ БМР «Територіальний центр надання соціальних послуг». Для того щоб надати можливість навчати комп’ютерної грамоти людей «золотого віку», була створена програма «Університету третього віку» – Факультет комп’ютерної грамотності «Мій друг – комп’ютер».
 
«Передати показники лічильника, поспілкуватися з онуками – усе важливо!»
Пенсіонерки, які вивчають грамотність за планшетами, смартфонами, поки що не вміють скласти он-лайн пакет документів, проте роблять перші  кроки в спілкуванні через мережу інтернет. Мило спостерігати, як старанно вони записують у старий зошит із пожовтілими сторінками настанови керівника, опрацьовують завдання, тренуються – потім задають запитання.
 
На факультеті комп’ютерної грамотності Валентина Григорівна Гудзяк займається кілька місяців: «Життя до того веде, що комп’ютер стає необхідним. У мене троє дорослих дітей, племінники, але не хочу смикати їх через дрібниці: як включити, як користуватися… Я вже потроху використовую інтернет – то передаю показники комунальні, то гроші переведу або отримую! Користуюся планшетом (там можна більшими зробити букви та цифри). По телевізору постійно чую: усе можна робити через інтернет – значить, і мені треба вчитися».
 
Олена Федорівна Гусєва розповіла, що до Територіального центру декілька місяців тому її запросила подруга-колега. І тепер вони разом прийшли на цей факультет: «Як дружимо з нею вже чверть століття, так і сюди прийшли. Не хочемо відставати від життя. Діти та родичі живуть у різних містах, тож треба вміти використовувати різні можливості для спілкування. І не боятися вчитися в будь-якому віці. Хочу сказати, що зі знаннями щодо користування інтернетом можна сьогодні вирішити безліч питань. Адже бувають періоди, коли з дому складно вийти – усяке бува… 
 
Згадую, коли за часів Союзу ми з родиною жили в Німеччині, я зацікавилася однією установою для пенсіонерів: вони могли там спілкуватися, робити зачіски, манікюр, займатися співом, оздоровленням. Звідти такі красиві «старушки» виходили – я дивувалася… І от зараз бачу, що все це є в нас – у Терцентрі. Я в ті радянські часи й подумати не могла, що мене таке буде чекати! Вдячні спеціалістам, душевним людям, які завжди до нас – із розумінням та терпінням».
 
Завдячує своїм співочим подругам і Валентина Трохимівна Церковнюк: «Вони давно дружать із Терцентром – співають у хорі. І запропонували мені прийти та поцікавитися, що може бути тут для мене корисного. Я багато нового відкрила серед напрямів «університету», приходжу ще й на заняття з фізкультури… 
 
Хочу розповісти цікавий момент. Я сама народилася в Західному Сибіру, там жила в дитинстві, а з 80-х років – у Білій Церкві. Там у мене залишилися однокласники. Ось тепер по інтернету правду про Україну розповідаю, щоб вони поменше своєму телевізору вірили!» 
 «А я ходжу в Територіальний центр (уже третій рік!), наче в дитячий садочок, – зі сміхом зізнається Лідія Миколаївна Кукса. – Дивлюся, як онуків водять – на малювання, плавання. Так і в мене зараз відбувається: були заняття з йоги, ходила на танці, тепер – заняття з англійської, комп’ютерної грамотності. Зараз уже вмію використовувати планшет для вивчення іноземних мов. Новини, інформацію, корисні програми – усе дає інтернет. І коли діти зайняті онуками, то ти в такій ситуації не відчуваєш себе самотньою: то поспілкуєшся через інтернет, то щось тебе захоплює в інтернеті».
 
За словами керівника факультету Ірини Вітько, усі слухачі зацікавлені, ретельно дослухаються до порад під час занять: «Є група початківців, які засвоюють знання в кабінеті з комп’ютерами. З групою «просунутих» користувачів (вивчаємо особливості планшетів, смартфонів) – у нас заняття у Світлиці Терцентру. Початківці навчаються створювати поштові скриньки. Тут у нас створюються пари – і це так мило спостерігати, як вони сидять на заняттях і ведуть свою переписку!»
 
Як фахівець, пані Ірина підкреслює, що, крім наближення прогресу, під час занять люди тренують пальчики на клавіатурі, стимулюють нервові закінчення, які дають життєзабезпечення, розвивають дрібну моторику рук, тренують мозок, затримуючи процеси старіння. 
«…Як це – «для чого нам Еxcel»? – пояснювала клієнтам на початку року Ірина. – Це порядок у ваших «витратах-оплатах», а ще – рейтинг серед онуків! І подругам можна прислати святкову листівку, власноруч створену в PowerPoint, або продемонструвати родинні фото. Кожен на заняттях знаходить своє: майстриня формує папки зі своїми роботами, Василь Миколайович збирає матеріал щодо лікувальних трав, Олег Теофанович хоче дати оголошення про продаж дачі. А ось Ніна Василівна – пише вірші, гуморески».
 
На факультеті займаються 64 особи, а оскільки бажаючих багато, то вже зараз складений список тих, хто займатиметься з вересня наступного року. Наразі курси працюють у відділенні Терцентру по вулиці Шевченка. Групи сформували таким чином, щоб під час заняття за машиною сиділа одна людина.  
 
Директор Територіального центру надання соцпослуг Ірина Дога розповіла, що шукає можливості співпрацювати з організаціями, приватними структурами (зокрема банківськими) – звертається з проханням благодійно надати Терцентру комп’ютерну техніку (можливо, під час оновлення їхньої матеріальної бази).
 
Коло спілкування, доглянута зовнішність, творчий розвиток, прогресивні сучасні знання. Поважні пані клієнтки розповідають, що це все дає величезний стимул для повноцінного життя. Завдяки налагодженій системі Терцентру люди відчувають, що в них підтримується бажання жити й мислити позитивно, підтримувати близьких. Тож сьогоднішні бабусі встигають і мереживо сплести, і в мережі інтернет знайти корисне й цікаве. Як-то кажуть, народна діджиталізація – у дії.
—  Наталія Вереснева