Я – не я, але борди – моя…

Сьогодні пропонуємо увазі читачів трохи «бородатий» матеріал, що акуратненько підпадає під псевдолітературну «шапку» «за мотивами…». Сама подія відбулася 25 липня й називалася «Засідання постійної комісії міської ради з питань дотримання прав людини, законності… та регламенту». Стосувалася воно розгляду питання щодо звернення громадянина Богданця за фактом бійки між заявником та представником інспекції з благоустрою. Власне, по одній соціальній мережі «гуляє» відео з доповіддю начальника юридичного відділу Білоцерківської міської ради Сергія Постівого.

Зважаючи, що не всі білоцерківці мають змогу проглянути оригінал на власні красиві очі, газета пропонує короткий матеріал «за мотивами», аби, врешті, усі зацікавлені послуговувались не чутками та інсинуаціями в стилі «одна баба сказала…», а відстороненим друкованим словом.
Отже, вищезгаданий пан Постівий ретельно дослідив обставини вказаних подій за дорученням міського голови. У результаті представив членам комісії БМР обставини неприємної події. У свою чергу, ми пропонуємо недослівний (дослівний – занадто розлого) варіант його «розвідки».
Документи – суд – апеляція – суд – демонтаж – ажіотаж
Насамперед Постівий повідомив, що перший документ стосовно сумнозвісних бордів датується 11-м грудня 2012 року. Тоді було надано дозвіл на їхнє встановлення Білоцерківському комунальному підприємству «Міськреклама». Згодом, після 2012-го року, через ці рекламні площі організується одразу кілька заплутаних судових процесів, апеляцій та майнових суперечок. Але про все по порядку.
У розпал 2015 року на світ з’явився договір про виготовлення металевих конструкцій на ім’я фізичної особи-підприємця Надії Яременко. Ще раніше пані Яременко уклала договір з Міськрекламою на використання рекламних площ комунального підприємства. За якийсь час, а саме 12 вересня 2016 року, Яременко звертається до суду з позовом, буцімто донедавна комунальні борди стали її законною власністю під тим приводом, що там, бачте, її металоконструкційне майно.
Натомість суд вивчив обставини й дійшов висновку, що відповідні договори та акти викликають законний сумнів щодо власника тих бордів – через відсутність жодних прив’язок до місць розташування виготовлених Яременко металевих конструкцій. Іншими словами, суд фактично визнав, що позивач не в змозі довести свої претензії на конкретні борди в середмісті Білої Церкви.
Природно, що пані Яременко звернулася до апеляційної інстанції на резюме першого судового процесу. Апеляційна інстанція ще ретельніше вивчила фактичний наратив існуючого позову, усе зважила – усліпу, на символічних вагах матінки Феміди, та… підтвердила висновки минулого судового засідання. Нібито всі надані позивачем документи, усі ці копії договорів, дозволів, актів виконаних робіт тощо викликають сумніви щодо претензій, адже ні в тексті договору, ні в супровідних документах не міститься жодних посилань чи уточнень конкретних місць і технологічних характеристик вищезгаданих металевих конструкцій.
Саме через це наданий пакет документів договірних стосунків комунального підприємства «Міськреклама» з підприємцем Надією Яременко не дозволяє встановити довершений факт майнової належності спірних об’єктів.
Думаєте, на цьому кінець? Де там! Уже цього поточного року на обрії з’являється ще один судовий позов щодо все тих же «безгоспних» бордів. Усе ті ж претензії, ті ж обставини й аргументи. Звісно, на час останнього процесу муніципалітет погодився не займати й не демонтувати сумнозвісні площі. Проте в червні 2017-го року другою постановою суду було знову підтверджено попередні висновки: довести власність бордів на основі наданого пакета наразі є геть неможливим. Тобто чиє то майно насправді, не встановлено, адже договори дії оренди між Міськрекламою та пані Яременко добігли свого логічного завершення ще 1 лютого 2016-го року.
Натомість на теренах міста раптом з’являються якісь утаємничені «неоподатковані» суб’єкти. Міськреклама в паніці й нерозумінні! Звертається до міського голови та його профільного заступника, мовляв, на наших законних територіях «намалювалися» якісь рекламні НЛО (неопізнані «ліві» об’єкти), що, природно, призводить до значних збитків комунального підприємства. Відтак, відповідно до законодавства України, їх конче необхідно демонтувати.
У січні цього року управління містобудування зреагувало на вимогу Міськреклами, недвозначно постановивши демонтувати нічийні борди, які призвели до значних збитків конкретного комунального підприємства й міського бюджету.
У світлі цього факту ситуація виглядає фантасмагоричною: у той час як комунальне підприємство влазить у борги, хтось невідомий цинічно заробляє за рахунок Білої Церкви.
«Непереможний»
Далі пан Постівий розмірковує над обставинами ганебної бійки між міським чиновником Ілляшенком і численною ватагою не то «героїв», не то «поганців», що зазнають нищівної й дещо комічної поразки. Власне, друга частина виступу юриста – «екшн» – може, насправді, більш резонансна за першу, але вже точно менш інформаційна. Тож, із дозволу читачів, опустимо «за дужки» перипетії гучної «Битви біля бігбордів» (чи то краще сказати – «Битви за бігборди»). Єдине зауважимо, що пан Ілляшенко діяв у межах своїх посадових повноважень й у рамках правового поля. Натомість спротив діям чиновника при виконанні прямих посадових функцій із погрозою зброєю виглядає як мінімум неоднозначно й не виважено. Як мінімум. У всякому разі закиди щодо незаконності тілорухів пана Ілляшенка в бік «героїв-поганців» викликають широку посмішку. Урешті, вся «катавасія» з мордобоями, лікарнями та «післябійкирукамимаханням» – лише вторинний наслідок одвічної «битви за метал», адже нематеріальний дух, ідея, а тим паче ідея «зробити менше, а заробити більше» завжди передують грубій фізичній силі. Насилля – ніщо, інформація, мрія й затятість – усе!
Судячи з численних відгуків білоцерківців у соцмережах, вони схвалюють демонтаж конструкцій, які, на їхню думку, псували загальний вигляд міста й заважали безпеці руху транспорту. Для впорядкування «кругів» оголошено конкурс на кращий проект клумб, які прикрашатимуть Білу Церкву.
Олександр Виговський
Фото Б. Тихончика
П.С. А тим часом брати Яременки лише за оренду землі під бордами, на які вони претендують, але законний власник яких наразі не встановлений, буцімто, з 1 січня 2016 р. до сьогодні заборгували міському бюджетові 162 тисячі гривень

Поділитися з друзями

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki