Проект не помер, просто змінив «прізвище»

Минулої середи у виставковій залі бібліотеки №8, що на масиві Леваневського, відбулася прецікава подія – круглий стіл у контексті перспективного проекту під бібліофільною назвою «Literra».
Щодо наповнення – уже по ходу, а от щодо форми, то того аномально спекотного дня вислухати та усвідомити зібралося чимало різношерстого люду: чиновники, бізнесмени, громадські активісти, художники, журналісти.
У ролі доповідача виступила директорка восьмої бібліотеки Світлана Хмільова. Зокрема, зі старту повідомила, що це – не новонароджене дитя, а перейменована задумка піврічної давнини. Тоді називалося «Бібліоковоркінг», тепер по-іншому. Згодом пані Світлана послалася на успішний досвід міських та навіть сільських бібліотек з кількох регіонів України. Проте, незважаючи на нове «прізвище», наповнення залишилося «коворкінзьким», адже коворкінг означає не що інше, як спільний простір, вільні стосунки в сучасних умовах. По суті це – новітня модель бібліотечного європейського сьогодення в українських реаліях.
Наше місто ідеально пасує ідеї, адже розташоване в столичному регіоні, зовсім недалечко від Києва; тим паче, вищеозначена бібліотека радує містян не десь на околиці, а в найбільш залюдненому промисловому районі. Щось таке вже трохи є, працює та функціонує в бібліотеці на Леваневського: 7 клубів, гуртки за інтере-сами, читацьке об’єднання тощо. Проте бібліотекарі бажають поглибити, посилити та подовжити. Саме через прагнення до вдосконалення видумали й виплекали проект, подавши його на офіційне громадське обговорення до Білоцерківської муніципальної влади.
Дивина, але задумку вподобали як відповідальні міські чиновники, так і Агенція стратегічного розвитку Білої Церкви. Залишилося тільки розпочати й закінчити. Зате, якщо все вдасться, місто матиме сучасну, креативну, красиву бібліотеку, що користуватиметься широким попитом у білоцерківців.
Наступне слово взяла заступник міського голови Ольга Настіна. Найперше зазначила, що на цьому обговоренні багато більше народу, ніж на попередньому піврічної давнини. Відтак, зробила висновок: проект цікавий, привертає увагу, породжує резонанс. Не дивно. На думку пані Настіної, бібліотеки перестали відігравати роль звичних, банальних книгозбірень, а затято напрошуються стати демократичним міським простором, ресурсними й дозвільними центрами, де радо збиратиметься небайдужа «сіль землі», що, по суті, наразі вирішує долі міст, сіл і цілих країн.
Щоправда, легко сказати – не просто зробити. Потрібні зміни, електронний каталог наявних фондів, красиві затишні приміщення, креативні менеджери тощо. Уже тепер зацікавлені особи роблять для цього конкретні кроки, шукають спонсорів і доброчинців, які готові вкласти в «Literru» не лише власні фінанси, але й власну душу. Відтак, етап моралістичного філософствування має заступити етап жорсткої конкретики з бізнес-планами та кошторисними розрахунками, щоб уже в бюджеті 2018 року врахувати нагальні потреби білоцерківського культурно-просвітницько-бібліотечного прориву.
Чиновницю підтримав координатор солідного міжнародного проекту МОМ (організація, що опікується мігрантами) Юрій Манжос. Зокрема, він наголосив, що його установа на найвищому рівні висловила зацікавленість як задумкою, так і можливістю її співфінансування задля майбутньої адаптації та інтегрування в міський простір внутрішньо-переміщених осіб, тобто, якщо простою народною мовою, – вимушених переселенців з охопленого війною Донбасу. Ідеться про доволі значну суму – за 350 тисяч гривень уже найближчого часу.
Ще трохи згодом про поточні нюанси висловилися інші присутні гості. Урешті, було цікаво, демократично та інформаційно. Щоправда, не всі вірять у кінцевий успіх. Для прикладу, особисто побився об заклад на пляшку дорогого коньяку з одним песимістом. Я наполягав, що перші помітні зрушення, якщо все станеться як гадається, мусять втілитися в життя вже на початку 2019-го. Відтак, щиро вболіватиму за модернову новацію. Авжеж, тепер маю класичний «шкурний інтерес».
Олександр Виговський

Поділитися з друзями

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki