Cтандарти БіБіСі проти мови ворожнечі

2 - копияНещодавно  у Святогірську (Донецька область) відбувся третій «Донбас Медіа Форум», у рамках якого журналісти та медіаексперти говорили про професійні стандарти, вплив на них політичного популізму, конфліктно-чутливу журналістику під час кризи та рівень професійності донецьких ЗМІ.

Газета «Копійка» уважно вивчила думки безпосередніх учасників форуму та пропонує вашій увазі найцікавіші коментарі щодо питань,  які обговорювалися на форумі.

Світлана Єременко, Інститут демократії імені Пилипа Орлика:  «На окупованих територіях працюють телевишки, що продовжують поширювати ворожу пропаганду. В Одесі весь цей час працює сайт «Таймер», який так само розповсюджує ворожу пропаганду. Водночас, дослідження Інституту виявили наджахливу роботу державних представництв за кордоном. Зокрема, сайт Українського посольства в Великобританії три роки не оновлює дайджест новин з України».

Олексій Мацука, організатор форуму: «Ми провели дослідження щодо використання мови ворожнечі у ЗМІ по обидві сторони лінії зіткнення. Воно показало, що до цих засобів звертаються видання, які перебувають як на підконтрольній українському уряду території, так і на непідконтрольній. Проте останні роблять це значно частіше. У проаналізованих восьми виданнях за березень 2017 року мову ворожнечі використовували на кожній четвертій сторінці газет на окупованій території (25%). У той же час на підконтрольній частині Донецької області ця цифра значно менша – трохи більше 2%».

Олена Голуб, експерт Інституту масової інформації: «Українські медіа значно менше вживають мову ворожнечі, значно менше налаштовані на журналістику війни, ніж ЗМІ на окупованих територіях. Українські ЗМІ намагаються дотримуватися балансу між журналістикою війни та журналістикою миру  або ж узагалі більше спрямовані на журналістику миру. Питання, чи можливо побороти пропаганду шляхом якісної журналістики, завжди актуальне й дуже неоднозначне, відповісти на нього досить складно. Як на мене, за допомогою стандартів побороти пропаганду дуже важко або неможливо, але іншого виходу в Україні, на жаль, немає».

Тетяна Попова, голова ГО «Інформаційна безпека»: «Дискусія щодо того, як слід працювати журналістам під час конфлікту, продовжується. Кожна зі сторін цієї дискусії має свої аргументи, чому повинно бути так, а не інакше. На жаль, єдиного бачення досі не з’явилося. І це часто породжує конфлікти, зокрема в соцмережах. Сторін нібито дві, але конфлікт додатково підживлюється і з боку Росії також. Водночас, є група журналістів, колишніх співробітників спецслужб, військових тощо, які нібито вийшли зі ще радянської школи «замполітів». І є журналісти, які навчалися й стажувалися в міжнародних великих холдингах, на «Радіо Свобода», ВВС і наразі працюють за новими методами того, що раніше називалося пропагандою, а зараз називається стратегічною комунікацією. Ці методи не передбачають постійного обману, маніпуляцій громадською думкою, не вимагають писати позитивні речі про своїх, а ворогів називати «свинособаками», «ватою». Західні стандарти передбачають більш виважену позицію.

Справа не в поміркованості й не в заграванні з ворогом, а в тому, що якщо медіа хочуть  викликати довіру, вони мусять говорити правду, а не влаштовувати інформоперації, робити те, що собі дозволяють росіяни, які теж навчалися в тих же училищах для замполітів. І все-таки «замполіти» на форумі були в меншості, їх менше й у журналістській спільноті».

Загалом аналізуючи матеріали форуму, можна сказати, що дискусія між патріотами та прихильниками стандартів ВВС фактично закінчилася нічим. Сторони залишилися кожна при своїй думці. Питання ж щодо пошуку ефективних методів  боротьби з ворожою пропагандою, зокрема військово-технічною ліквідацією телерадіовишок на окупованій території, зустріло повне неприйняття в  журналістів-миротворців.

Підсумовуючи все вищеописане, можна зробити невтішний висновок: на нинішній день інформаційну війну на окупованих територіях ми безнадійно програли, а з огляду на миротворчу позицію більшості  українських ЗМІ,  Донбас ворогу ми вже здали, принаймні інформаційно.

Олег Мацур

 

 

Поділитися з друзями

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki