Стояли монолітно, але недовго

1Крайня сесія  міської ради від 29 липня 2017 року відбулася весело та, як завжди останнього часу, спочатку мовчки, а потім жваво.

 

Мовчки

 

Кількадесят людей похмурої зовнішності мовчки стояли позаду головного столу Білої Церкви, усім своїм виглядом демонструючи рішучість і далі стояти, мовчати й не дати говорити будь-що будь-кому іншому. Пояснити їхнє мовчання мали б численні плакати в сесійній залі про те, що той такий-то, а той – ще гірший.

Лише напружившись до найбільш верхньої межі власних можливостей, ваш покірний слуга спромігся второпати, про що тут мовчать. Виявляється, – якщо відкинути все привнесене й  банальне – мовчали  про воду та про рекламні щити на так званих автомобільних колах біля міської лікарні «намба ван» і на вулиці Київській на виїзді до столиці. Ще, правда, були претензії щодо незаконних і напівзаконних мафів, «наливайок» та ігрових закладів, яким міська влада останнім часом оголосила шикарну принципову абструкцію.

Тепер ближче до суті. Вода й концесія – топінформпривід  крайнього історичного моменту в БЦ. Про водоканал не говорять лише ліниві та німі від народження. Подейкують усяке, не шкодуючи для цього високопоетичних епітетів.

Нещодавно до говорунів долучився сам Генеральний прокурор України. Відповідно до тренда пан Луценко зробив гучну заяву, що буцімто білоцерківські «вододавці» якісь «мутні» й надто втаємничені; мовляв, непогано б вивести їх на чисту воду. Меседж Генерального підхопили місцеві активісти. Вони зажадали від депутатів публічного «одобрямса» щодо «мутності» «БІЛОЦЕРКІВВОДИ». Інакше, кажуть, стоятимемо надалі й мовчатимемо до самісінького Армагедону.

Згодом за інших затятих мовчунів висловився В’ячеслав Богданець. Чесно кажучи, ми в газеті не вельми обізнані про життєве кредо цього нового, несподіваного спікера. Проте він зрозумілими словами доволі притомно озвучив конкретне бачення конкретного моменту в конкретному часовому та територіальному відрізках. Каже, мовляв, звинувачую мера в тому, що той нібито тисне на бізнес, закриває мафи й демонтує рекламу на роздоріжжях.

Мер зреагував. Вельми емоційно пояснив, що реклама на колах – ганьба для всього міста, адже, мовляв, ніде у світі немає подібного несмаку та «пересмику». Буцімто кілька років тому брати, що на той час належали до депутатського корпусу та виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, умовно кажучи «зґвалтували» тодішнього міського голову й примусили підписати «аномальний» договір оренди кількох конкретних точок у середмісті. Наразі, мовляв, термін підійшов до логічного завершення, тому, панове брати, – не варто «робити вітер». А щодо «наливайок» та ігрових установ – боролися й будемо боротися, тому що вони незаконні, не зовсім законні та, як мінімум, сильно не моральні.

Здавалося, полеміка на трибуні заводить сесійні потуги депутатського корпусу в темненький,  глухенький куточок. Того визначного, не компромісного, моменту на головну «сцену» міста піднявся колишній голова, а тепер просто депутат БМР пан Савчук. У звичній для себе манері Василь Петрович закликав людство до толерантності та миролюбства, мовляв, мовчки стояти на трибуні це, звісно, потужна справа, але не зле було б, нарешті, розпочати сесію – купа ж важливого на порядку денному.

Савчука підтримав депутат Мартинюк. Сказав, що добре розуміє, чому мовчать присутні мовчуни, але давайте вже позасідаємо. Депутат Наконечний із «Самопомочі» підтримав колегу, мовляв, теж у курсі справи, що, наприклад, одні активісти використовують інших активістів задля маніпуляції та дискредитації. Тож, мовляв, досить мовчати надарма, а краще поголосуємо заради добробуту рідного міста. Урешті-решт мовчуни «зламалися». Ні, вони не стали говорити чи, там, співати – просто звільнили від себе урочисту трибуну.

 

На весь голос…

Коли сесія розпочалася, депутати першочергово розглянули питання перейменування міської загальноосвітньої школи, а також низки вулиць міста. З названих питань доповіла заступник міського голови Ольга Настіна. Тож тепер Білоцерківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Білоцерківської міської ради Київської області було присвоєно ім’я генерала Геннадія Воробйова. Окремим рішенням депутати перейменували вул. Чайковського на вул. Віталія Коломійця – білоцерківського офіцера, громадського активіста, воїна АТО, який загинув у бою під Іловайськом у 2014 році.

Також були внесені зміни до рішення Білоцерківської міської ради від 18 лютого 2016 року №81-07-VII «Про перейменування вулиць та інших поіменованих об’єктів міста», яким передбачено перейменування Радгоспної на вул. Кирила Стеценка, а вулицю «Радгоспна Перша» – на Узинську.

Під час сесійного засідання депутати також обговорили питання «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Біла Церква на 2018 рік», з якого доповів заступник міського голови Володимир Хмурич. Цим рішенням встановили п’ять видів податків: податок на нерухоме майно та земельні ділянки, земельний податок, єдиний податок, транспортний податок та туристичний збір.

Особливу увагу зосередили на встановленні ставок єдиного податку для платників першої та другої груп. У результаті обговорення  встановлено ставки єдиного податку в розмірі 8% від прожиткового мінімуму для першої групи платників та 15% від мінімальної заробітної плати для другої групи платників єдиного податку.

Звісно, що це не все, адже на порядку денному було немало-небагато – понад 170 нагальних питань міської життєдіяльності. Гора роботи для депутатів. Вони у нас, як ті мурахи, – «денно і   ношно» трудяться на благо БЦ!

Олександр Виговський

Поділитися з друзями

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki